Система національних розрахунків України

3. Валовий внутрiшнiй продукт

Якiсть i своєчаснiсть оцiнок ВВП є одним з вирiшальних чинникiв для реалiстичної оцiнки економiчних ресурсiв суспiльства та участi держави в їх розподiлi. З метою кращої синхронiзацiї рiчних розрахункiв ВВП з макроекономiчним прогнозуванням та бюджетним процесом за прикладом розвинутих країн передбачається здiйснити перехiд вiд три- до чотириетапної актуалiзацiї цих розрахункiв за такою схемою:

1) оперативний — на 15-й день пiсля звiтного року на базi даних про динамiку обсягiв виробництва за основними видами економiчної дiяльностi та екстраполяцiйних оцiнок;

2) попереднiй — у лютому наступного за звiтним року за попереднiми даними статистики виробництва та споживання, доходiв i витрат бюджету та банкiвської системи, платiжного балансу;

3) уточнений — у квiтнi наступного за звiтним року з урахуванням пiдсумкiв статистичних спостережень за IV квартал;

4) остаточний — у груднi наступного за звiтним року на базi повного масиву рiчних статистичних спостережень, адмiнiстративних даних та за результатами збалансування таблицi “витрати — випуск”.Важливим завданням є також удосконалення методiв оцiнки та включення до нацiональних рахункiв показникiв прихованої та неформальної економiчної дiяльностi (“тiньової” економiки або економiки, яку важко охопити статистичними спостереженнями) з деталiзацiєю цих показникiв за видами економiчної дiяльностi, iнституцiйними секторами та складовими ВВП. У розрахунках динамiчних рядiв ВВП передбачається поряд з поточними та порiвнянними цiнами (середнiми цiнами вiдповiдного перiоду попереднього року) застосування постiйних цiн (середнiх цiн базового року), якi будуть незмiнними протягом певного перiоду часу. Крiм того, на виконання розпорядження Президента України вiд 19 листопада 2001 р. № 328 “Про вдосконалення спостережень за цiнами i тарифами” будуть переглянутi методики розрахунку цiнових iндексiв (iндексiв-дефляторiв) за окремими складовими ВВП, якi поки що через об’єктивнi причини розраховуються за допомогою спрощених методiв.

Згiдно з Указом Президента України вiд 19 листопада 2001 р. № 1097 “Про Основнi напрями конкурентної полiтики на 2002—2004 роки” передбачається визначення частки монопольного сектору у ВВП. У зв’язку з переходом на КВЕД планується провести ретроспективнi перерахунки складових ВВП за перiод з 1990 року. З метою аналiзу рiвня розвитку нацiональної економiки та визначення її мiсця в свiтi передбачається розширити участь України у Програмi мiжнародних зiставлень ВВП за паритетами купiвельної спроможностi валют, яка проводиться мiжнародними органiзацiями з трирiчною перiодичнiстю. У 2002 роцi Держкомстату належить здiйснити першу вiтчизняну публiкацiю пiдсумкiв останнього раунду цiєї Програми (за 1999 рiк) для України.

4. Рiчнi нацiональнi рахунки

Рiчнi нацiональнi рахунки дають найбiльш повнi та детальнi данi про економiку держави, хоча їх складання потребує значних затрат часу та iнформацiйних ресурсiв. Першочерговим кроком у напрямi їх розвитку є запровадження фiнансового рахунку, який вiдображає операцiї з грошовими активами i зобов’язаннями всiх iнституцiйних секторiв економiки, розкриває фiнансовi взаємовiдносини мiж цими секторами, нацiональною економiкою в цiлому та iншими країнами свiту. Необхiдно опанувати балансовий рахунок нацiонального багатства — економiчних активiв та їх джерел i змiн, що вiдбуваються у них у зв’язку з нагромадженням капiталу, пiд впливом цiн та iнших економiчних явищ. Удосконалення рiчних рахункiв iнституцiйних секторiв економiки передбачається здiйснювати також шляхом поглиблення їх суб’єктної деталiзацiї, переведення на пiдсекторний рiвень. Вiдповiдно до мiжнародних стандартiв цi рахунки розукрупнюватимуться за такими ознаками:

•сектору нефiнансових корпорацiй (пiдприємств) — за способом утворення та нацiональною належнiстю капiталу економiчних одиниць (державнi, нацiональнi приватнi корпорацiї та корпорацiї, що знаходяться пiд iноземним контролем);

•сектору фiнансових корпорацiй — за їх функцiями (центральний банк; iншi депозитнi корпорацiї; iншi фiнансовi посередники, крiм страхових корпорацiй та пенсiйних фондiв; допомiжнi фiнансовi органiзацiї; страховi корпорацiї та пенсiйнi фонди);

•сектору загального державного управлiння — за рiвнями та функцiями (центральнi органи державного управлiння; мiсцевi органи державного управлiння; фонди соцiального забезпечення);