МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

Прогнози науково-технічного прогресу визначають перспективу економічного потенціалу і охоплюють прогнози розвитку науки, прогнози комплексних напрямів науково-технічного прогресу, прогнози впровадження нової техніки і технологій.

Соціальні прогнози охоплюють прогнози споживчого по-питу населення, рівня життя, соціально-економічних потреб населення, змін способу життя, соціального складу суспільства.

Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку еко¬номіки країни в цілому.

За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплюва¬ти складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвит¬ку держави (прогнозу економіки України), прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на

опе¬ративні-до 1 місяця, короткострокові-до 1 року, середньострокові-до 5 років, довгострокові-5-15років. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче ліквідувати невизначеність, а значить, тим нижча імовірність реалізації прогнозу.

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ.

Методами прогнозування-сукупність прийомів мислення, способів, які дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, зв'язків, які властиві об'єкту прогнозування, а також їх виміру винести судження про можливий його розвиток у майбутньому.

Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні (фор¬малізовані), експертні (інтуїтивні) і комбіновані.

За рівнями агрегування показників розвитку народного господар¬ства моделі поділяються на: макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні.

Найефективнішим засобом прогнозування, особливо довгостроко¬вого, є динамічні та ігрові-імітаційні моделі.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРАЇНІ.У ринковій економіці, колИ народногосподарські процеси до певної міри формуватимуться на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної систе¬ми, прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності дер¬жавних органів управління.

З огляду на викладене виникає потреба визначити основні рівні прогнозної роботи в Україні. Можна вирізнити:

народногосподарський (макроекономічний) рівень прогнозної ро¬боти, коли прогнози розробляються по економіці держави України в цілому;

міжгалузевий народногосподарський рівень — при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів (агропромислового,металургійного, машинобудівного, інвестиційного, планово-енергетичного та ін.);

галузевий рівень — охоплює формування прогнозів розвитку ок¬ремих галузей народного господарства;

регіональний рівень — відображає прогнозування економічного і соціального розвитку у розрізі областей, районів, міст, селищ і сіл;

рівень перлинної ланки — охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб.

Прогнозами розвитку економічного і соціального потенціалу Ук¬раїни займаються Головний науково-дослідний інститут, Академія наук України та інші наукові центри.