Поняття загальної етики
Якщо усі вжиті заходи не привели до розв’язання етичного конфлікту, то необхідно ставити питання про відмовлення в наданні аудиторських послуг, з письмовим повідомленням про це клієнту.
На основі положень Кодексу можна рекомендувати наступний порядок розв’язання конфлікту:
1. Проаналізувати причину конфлікту з безпосереднім керівництвом клієнта;
2. Якщо конфлікт не розв’язаний чи маються сумніви в тім, що керівник більш високого рангу яким-небудь чином причетний до конфлікту, то необхідно звернутися до керівництва вищого рівня, аж до наглядацької Ради чи зборів;
3. Паралельно можна одержати конфіденційну консультацію в незалежного юриста чи в комісії з етики Аудиторської палати України;
4. Якщо конфлікт не удалося розв’язати, то необхідно відмовитися від виконання завдання чи роботи.
Розділ 3. Професійна компетентність. Якщо аудитор не володіє необхідною компетентністю і професійними навичками для виконання відповідних аудиторських послуг, він повинен відмовитися від їхнього надання. Якщо ж така робота може бути виконана фахівцями інших неаудиторських професій, то аудитор повинен скористатися їхніми послугами.
Досягнення професійної компетентності необхідно розділити на дві самостійні стадії:
1) безпосереднє досягнення професійної компетентності, що включає в себе наявність вищої освіти, практичного досвіду роботи не менш трьох років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста чи економіста, а також перевірка знань у ході складання іспитів на одержання сертифіката аудитора;
2) постійна підтримка професійної компетентності на належному рівні шляхом самостійного вивчення законодавчих і нормативних документів, вітчизняних і міжнародних норм і стандартів по обліку й аудиту, а також проходження підвищення кваліфікації на відповідних курсах підготовки і перепідготовки фахівців.
Розділ 4. Конфіденційність. Правило довірчого і конфіденційного спілкування засновано на вірі в те, що це дасть можливість вільно обмінюватися будь-якою інформацією між сторонами аудиторського процесу, що беруть у ньому участь. Сама сутність аудиторських послуг вимагає, щоб аудитор мав доступ до самої конфіденційної інформації клієнта. І клієнт повинен бути упевнений, що аудитор збереже отриману інформацію в таємниці.
Відповідно до розділу 4 Кодексу аудитор завжди, скрізь і в усьому зобов'язаний дотримуватись конфіденційності, за винятком випадків, коли йому надані особливі повноваження по розкриттю інформації про діяльність клієнта чи маються обставини, що зобов'язують аудитора розкривати інформацію. У цьому випадку, уточнює даний Кодекс, розкриття можливо тільки за умови, якщо це спеціально передбачено статтею 187 Кримінального кодексу України. Однак у зв'язку з вступом у силу з 01.09.2001 р. нової редакції Кримінального кодексу в ньому відсутній аналог статті 187 у розділі XVII «Злочини проти правосуддя».
Варто звернути увагу на те, що уточнення, приведене в даному Кодексі, ставить під сумнів можливість аудитора розкривати інформацію у випадках, передбачених статтею 187 КК України. Необхідно відзначити, уточнюється в Кодексі професійної етики аудиторів України, що в силу обмежених професійних знань аудитора в області права і юриспруденції, аудитор не може дати точну оцінку фактів порушення Кримінального кодексу, тобто аудитор не має ні можливості, ні права судити про неправомірні дії клієнта. Рішення таких питань знаходиться в компетенції суду.
На мою думку, розкриття інформації можливо лише при наявності письмової згоди замовника чи у випадку, якщо це прямо обговорено в Законі.
Цей висновок підтверджується пунктом 4.5 розділу 4 Кодексу, яким обговорено, що правило відповідальності аудитора за розкриття інформації не застосовується у випадках якщо: