АНАЛОГІЯ ТА ЇЇ ВИДИ
По характеру уподібнюваних об’єктів розрізняють два види аналогій: аналогію предметів і аналогію відносин.
Аналогія предметів – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають два одиничних предмети, а переношуваною ознакою – властивості цих предметів.
Прикладом може служити пояснення в історії фізики механізму поширення звуку, коли рух звуку було уподібнено хвильовому руху рідини, в результаті чого виникла хвильова теорія звуку. Об’єкти уподібнення тут – рідина і звук, переношувана прикмета – хвильовий спосіб їх поширення. Коли перед фізикою в подальшому постало питання про природу світлового руху, нідерландський фізик і математик 17 ст. Гюйгенс, опираючись на схожість світла і звука в таких властивостях, як їх прямолінійне поширення, відображення, заломлення і інтерференція, уподібнив світловий рух звуковому і прийшов до висновку, що світло також має хвильову природу.
Логічною основою переносу прикмет в аналогіях подібного роду виступає схожість уподібнюваних предметів в суттєвих прикметах, характеризуючи предмет в цілому або зі сторони окремих його властивостей.
Аналогія відносин – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають відносини між двома парами предметів, а переношуваною прикметою – властивості цих відносин.Історія знає багато прикладів наукових відкритті завдяки уподібненню відносин в області фізики, астрономії, біології, математики і т.д. При аналізі явищ суспільного життя аналогія відносин часто допомагає правильному підходу до оцінки окремих подій, сприяє проведенню правильної тактичної лінії в політиці.
При звертанні до аналогії відносин слід мати на увазі особливості цього висновку і не змішувати його з висновками по аналогії предметів. Якщо в останньому уподібнюються два одиничних предмети, то в першому самі предмети не порівнюються і навіть не можуть не припускати уподібнення. Уподібнення відносин між х і у відношенню між m і n не означає, що х повинен бути схожий з m, а у схожий з n. Ці предмети можуть бути і не порівнювані. Важливо, щоб відносини між першою парою предметів відповідало відношенню між двома предметами другої пари.
Помилкове розуміння висновків по аналогії відносин зустрічається і в щоденній практиці, що зумовлює змішування аналогій відносин з аналогією предметів.
Знання, отримані по аналогії, бувають неоднаковими по своїй обґрунтованості: в одних випадках висновки носять проблематичний характер, в других – достовірний.
Цінність висновків у міркуваннях по аналогії визначається характером вихідного знання про порівнювані об’єкти: 1) схожість уподібнюваних об’єктів; 2) різниця між ними; 3) характер залежності між прикметами схожості і прикметами, що переноситься. Розглянемо детальніше ці умови.
1) Схожість уподібнюваних об’єктів. Встановлення схожих прикмет у порівнюваних предметів або відносин служить основною підставою застосування самого умовисновку по аналогії. Висновок буде правдивим тільки в тому випадку, коли виявлено і зафіксовано дійсна схожість, при цьому не в будь-яких, а тільки в суттєвих прикметах.
2) Розбіжності між уподібнюваними об’єктами. Важливою умовою обґрунтованості висновків по аналогії є врахування тих прикмет, по яких розрізняють уподібнювані об’єкти. В природі не буває абсолютно схожих явищ: найбільш висока ступінь схожості завжди передбачає відмінності. Значить, в будь-якому випадку уподібнення мають місце і розбіжності між порівнюваними предметами. Розбіжності ці по-різному впливають на процес висновку по аналогії.
В одних випадках розбіжності бувають несуттєвими, тобто сумісними з переношуваною ознакою. Вони не перешкоджають уподібненню і переносу прикмети, хоча, як правило, видозмінюють форму, інтенсивність або умови його прояву.
Властивості, які перешкоджають переносу прикмет з одного предмета на інший, називаються негативними прикметами розбіжності. Як правило, вони несумісні з переношуваною ознакою або відношенням. Якщо у предмета а поруч з ознаками схожості А, В, С виявляють ознаку М, яка несумісна з переношуваною ознакою Т, або особливі умови, перешкоджають його прояву, то ця обставина взагалі виключає застосування аналогії.