ПРОМЕТЕЙ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Минають віки. Одне покоління змінюється іншим. Та вічно триватиме "діалог через століття" людства з Прометеєм. Про це вірш сучасної української поетеси Ліни Костенко. Л

Вперше образ Прометея з'явився в давньогрецькій міфології,, де увіковічнив образ титана в трагедії „Прометей закутий". В основу цього твору покладена історія про те, як за наказом Зевса Прометей був прикутий до скелі. ^

Одним із перших інтерпретаторів міфу про Прометея був Гесіод. У його

„Теогонії"" Прометейборець проти свавільного захоплення влади

олімпійськими богами. Гесіод протиставляє Прометея Зевсові у притчі про Пандору в поемі „Роботи і дні". Тут згадується про те, як Зевса „одурив Прометей хитро думний", як громовержець придумав для людей різні клопоти, зокрема, „взявши вогонь, заховав".

З трагедією Есхіла „Прометей закутий" перегукується твір іншого грецького письменника - - Лукіана, що має красномовну назву „Прометей, або Кавказ". Написаний він у формі діалогів, які ведуть між собою основні дійові особи - - Гермес, Гефест і Прометей.

У зв'язку з цим пригадується вислів відомого філософа: „Богам Греції, які були вже раз в трагічній формі — смертельно поранені в „Прометеї закутому" Есхіла, довелось ще раз — в комічній формі - - померти в „Бесідах" Лукіана.... Це потрібно для того, щоб людство весело прощалося зі своїм минулим".

Творче начало в діяльності Прометея підкреслюється в „Метаморфозах" римського поета Овідія. Розповідаючи про створення світу, Овідій замислюється над питанням „Звідки постала людина?":

До образу Прометея зверталося чимало німецьких письменників - - Й.В. Гете, И.Г. Гердер, А.Шлегель. Зокрема, широкою популярністю користувався уривок з незавершеної драми Гете „Прометей".

Особливої популярності образ Прометея набуває за доби романтизму. Він стає романтичним символом непокори, тираноборства і людинолюбства. Яскравим свідченням цього є спадщина видатних англійських романтиків -Дж. Байрона і П.Б. Шеллі, у творчості яких образ Прометея відіграє важливу роль. Недарма ж Байрона називали „Прометеєм XIX століття", а Мері Шеллі, дружина поета, зазначала, що „Прометей — душа поезії „Шеллі".

Як і твір Гете, присвячений Прометею, вірш Байрона "Прометей" тематично пов'язаний з трагедією Есхіла "Прометей закутий". Це ліричний монолог поета, в якому містяться роздуми про долю міфічного героя, що виявився таким близьким і дорогим серцю романтика. Відомо, що Байрон був готовий віддати життя за свободу краю в абстрактному і конкретному розумінні цього слова.

У вірші "Прометей" висловлюється співчуття героєві, прославляється готовність пожертвувати собою заради інших.

Традиційне і новаторське тісно переплітаються в драмі П.Б.Шеллі „Визволений Прометей" (1819). У передмові до цього твору автор обстоює своє право на вигадку в інтерпретації міфічного персонажа. Він підкреслює, що навіть грецькі трагіки, запозичуючи сюжети з античної міфології, не

використовували їх сліпо, а намагалися піти далі в осмисленні відомих міфологічних сюжетів.

Образ Прометея приваблював письменників, опозиційне налаштованих щодо влади та існуючого ладу. Так, він був зовсім не випадковим у творчості російського романтика М.П.Огарьова, відомого не тільки як поет, а й як борець за свободу, приятель і соратник О.І. Герцена. Вірш Огарьова „Прометей" (1841), по суті, є монологом титана, гнівним словом, зверненим до коршака і до того, хто його послав.

Зевс для Прометея не тільки тиран, а й заздрісник, який не може простити титану того, що він створив людей, що викрав для них небесний вогонь і залишився непохитний. Прометей не тільки не кається, але й кидає виклик громовержцю. Він пишається тим, що зробив людей схожими на себе.