Фольклорно-міфологічна основа п’єси П.Кальдерона “Життя – це сон”

Третій наскрізний мотив п’єси Кальдерона – це мотив сну. Твір будується на метаморфозі життя-сон, стверджуючи хисткі межі між сном та реальністю. Сехізмундо у своєму другому монолозі говорить:

… Ми перебуваєм

В світі, повнім таїни,

Бо життя – це сон чудний;

Знаю з досвіду, що всюди

Тут живуть сновиддям люди,

Поки збудяться вони [2, 88].

Мотив сплячого, який прокидається й не може відрізнити сон та дійсність, також був відомий іспанській літературі. Він зустрічається у “Книзі про стани” Хуана Мануеля, датованій ХІV ст. Цілком можливо, що він також запозичений із “Казки про сплячого, який прокидається” (з книг “Тисячі й одної ночі”), оскільки більшість східних сюжетів приходили в Європу саме через іспанську (особливо анда¬лузьку) літературу. В Іспанії ХVІІ століття був популярним анекдот про “сплячого, що прокидається” й зберігся у збірках міського фольклору.

Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого – категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського змісту. Через образ сну змальована недостовір¬ність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей, що надзвичайно співзвучне дуже поширеним в Іспанії ХVІІ ст. ідеям стоїцизму.

Снить багач, що він багатий,

Лупить гроші так і сяк;

Бідний снить, що він, бідняк,

Мусить пріти й заробляти;

Снить же той, хто взявся драти,

Снить, хто гнеться й хто згина;

Снить господар, снить жона

І, як видно, всі на світі

Снять, спокусами повиті,

Хоч цього ніхто не зна [2, 89].

У п’єсі Кальдерона зустрічаються складні міфологічні образи, взяті з іспанських казок, як, наприклад, Гіпогриф, що є поєднанням коня і грифона. Грифон – це образ, узятий із античної міфології (грифони запрягалися в колісницю Аполлона). Поряд зустрічаються цілком прозорі міфологічні образи – Аврора, Флора, Паллада.

Отже, драма Кальдерона “Життя – це сон” є складним синтезом філософських ідей, міфологічних сюжетів, легенд, фольклорних мотивів, релігійних вірувань, асимільованих у відповідності до ідеології та поетики своєї епохи, до своїх власних етичних та естетичних ідеалів.