Основна фабула українських та Близько східних казок
Казкар голосно говорить, часом його мова переходить у спів, пристрасно жестикулює.
Найжвавіший попит на казкарів зимою, або в місяці рамазані, або на родинні свята - весілля, народження дитини і таке інше. В такі дні казкарі є бажаними гостями на ряду з музиками, але розповідачі користуються значно більшою повагою.
В сільській місцевості, де смаки простіші, де вплив матеріальних взірців досить слабкий, існують свої казкарі з готовим репертуаром місцевих «народних»казок, які розповідаються, як і в містах, у всіх вказаних та їм подібних випадках суспільного та приватного життя.
До цих випадків приєднуються ще й особливі моменти сільського життя, які не спостерігаються в міському побуті, - закінчення молотьби врожаю і т.і.
З приводу цієї важливої для землероба події усі учасники польових робіт влаштовують ігри, співи, танці, а під кінець сідають у коло і тоді вже виступає місцевий знавець казок, який своїми повістями змушує присутніх остаточно забути про тягар польових робіт.
Подібне явище зустрічається і серед жінок. Тут, зазвичай, найстаріша з жіночої половини є берегинею казкових сюжетів , і, колихаючи дітей або розважаючи дорослих, плете чарівне мереживо казкових мотивів. Іноді молодь влаштовує ігри та розваги, дещо схожі з українськими вечорницями та святками. Тут разом з ліричними та іншими піснями, казки, які розповідає місцевий казкар, займають не останнє місце.
•Розповсюдження перських казок.
Питання про шляхи та способи поширення казок в Ірані ще не вирішене. Можна вказати тільки на деякі випадкові та постійні явища в сучасному та минулому житті Персії, які можна розглядати як допоміжні чинники поширення казок.
Обмін матеріальними цінностями, який здавна проходить великими шляхами, що пересікають Персію зі сходу на захід та з півночі на південь, одночасно сприяє й обміну фольклорними цінностями.
Помітним активним елементом при цьому є люди: це погонщики караванів (чарвадари), які постійно рухаються шляхами Персії. На зупинках в населених пунктах, слухаючи казки, вони ділилися своїм досвідом, були їх безпосередніми носіями та розповсюджувачами.
Інший постійно рухомий елемент – дервіши - відігравали важливу роль у збереженні та поширенні казки, як і перського фольклору взагалі. Ними часто поповнюються ряди “киссе-хон”ів. Так, наприклад, дервіші ордена “Аджамі” в Тегерані та інших великих містах Персії. Вони проникають у своїх мандрах у найглухіші куточки Ірану, заходячи навіть за її кордони.
Насильницькі переселення цілих племен та груп населення, що практикувалося в епоху Сафавідів (XVI-XVIII) спостерігаються і зараз.
Впливають також міграції окремих племен під впливом економічних та соціальних причин – ось найбільш помітні явища, які впливають на долю казки в Персії.
Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок.
•Чарівні казки.
Перські народні казки дуже різноманітні за своїми сюжетними лініями, тематиками, але, як і в українських казках, їх об’єднує головна ідея - боротьба добра і зла. Ця ідея характерна майже для усіх народних казок і пронизує усю народну творчість.
Відбувається зіткнення двох основних сил - злих та добрих, котрі в своїх намаганнях досягти мети приводять у рух весь арсенал засобів.
Найбільш поширеними казками в Ірані є чарівні казки, які вражають розмахом фантазії. Для багатьох перських чарівних казок характерна досить стійка схема: у бездітного падишаха дивним чином народжується син, життя якого сповнене різними пригодами у пошуках коханої. Врешті-решт царевич щасливо володарює на батьківському троні. Ця більш-менш стандартна схема може доповнитися різноманітними подіями, і дуже часто казка такого типу розросталася до розмірів роману.Головним героєм, як правило, виступає молодший брат, а склад дійових осіб майже незмінний і характерний для більшості чарівних казок: це дервіші - мандрівники, які володіють чудодійною силою і рятують героя у безнадійних ситуаціях; купці, які ведуть караванну та морську торгівлю; злі ворожки та чарівниці, які роблять безлад, але врешті виявляються переможеними; прекрасні царівни і т.і.