Біографія Степана Пушика

А Місяць з Чумаського Шляху змітає іржу,

І чути між зорями грім, чи Всевишнього кроки.

А там, коло церкви. Опівночі коні іржуть

Під дубом, що має не менше, як тисячу років.

З цієї гори аж на третю стрибають вітри,

Де сплаено город Батиєм, де тисячі вбито.

Там княжа дружина спить з кіньми у лоні гори,

І має військових хлопчина малий розбудити.

У ріднім краю він наслухавсь й насидівся див.

Що завтра гряде? Що іще в нашім краї чувати?

Та, може, хлопчина тих воїв уже розбудив?

Гей коні готові! Їх треба раз-два підкувати!

29.04.1997

МОСКВА

Червона осінь

І Москва червона,

Червоні мури

І багрець – гаї,

Москва тепер така,

Як Антігона.

Тут Передєкіно

Й Останкіно її,

В лісах змарновані

Латі мої.

Москва із п’яними,