Джузеппе Гарібальді. Об’єднання Італії

ПЛАН

1. Джузеппе Гарібальді – як один з національних героїв Італії

2. Об’єднання Італії в головних подіях і датах

3. Використана література

1. Джузеппе Гарібальді – як один з національних героїв Італії

Джузеппе Гарібальді народився у французькому місті Ніцці в родині італійського моряка. У 15 років під керівництвом батька він почав нелегку морську службу.

У той час Італія був роздроблений на кілька невеликих держав, північні з який знаходилися під австрійським пануванням. У гущавині італійського народу і насамперед у середовищі інтелігенції і молоді зріли ідеї об'єднання Італії в єдину незалежну державу.

Італійський революційний рух породив таку організацію як "Молода Італія" на чолі з Джузеппе Мадзіні, що почала свою підпільну діяльність спочатку в П'ємонті та Сардінському королівстві. Капітан торгового судна Джузеппе Гарібальді також примкнув до "Молодої Італії".

Однак перший досвід участі в збройному революційному виступі закінчився для нього жалюгідно. У 1834 році судновласник Гарібальді брав участь у невдалому повстанні в Генуї і був заочно присуджений австрійським військовим судом до страти. Йому довелося, як і багатьом італійським революціонерам, бігти за океан, у Південну Америку, і знайти там нову батьківщину.

Там він більш 10 років воював за незалежність республіки Ріу-Гранде і республіки Уругвай. Першу він захищав у посаді капітана капера від Бразилії, другу республіку, що збереглася до наших днів, - від сусідньої, більш сильної Аргентини. У латиноамериканських війнах революціонер-емігрант Гарібальді удосконалював мистецтво польового командира, що так стало в нагоді йому в майбутньому на італійській землі.

У свій загін Джузеппе Гарібальді брав на службу переважно співвітчизників-італійців, яких виявилося чимало на півдні Латинської Америки. Для них він увів незвичайну військову форму - червоні сорочки.

Довідавшись, що на батьківщині знову оживився революційний рух, відомий в історії як "Рісоржименто" і почалася революція, Джузеппе Гарібальді з групою однодумців повернувся в Італію і незабаром там сформував добровольчий загін "червоносорочечників" чисельністю в 3 тисячі чоловік. На чолі цього загону брав участь у боях на території Північної Італії і Південної Швейцарії. Ця війна виявилася короткочасною і малоуспішною для італійського війська. Після боїв в Альпах Гарібальді довелося втікати у Швейцарію.

У 1849 році під керівництвом революціонерів-демократів Мадзіні і Гарібальді в Римі була скинута влада папи Пія IX і проголошена Римська республіка.

Командир 5-го легіону "червоносорочечників" став одним з організаторів і керівників оборони Рима від французьких експедиційних військ під командуванням генерала Удіно, що, висадившись в Чівітавеккья, осадили Вічне місто.

3 липня того ж року Джузеппе Гарібальді на чолі п'яти тисяч своїх бійців залишив Рим.

Після падіння Римської республіки Гарібальді в липні 1849 року очолив 4-тисячний загін добровольців-"червоносорочечників", який відправився на допомогу революційної Венеції.

Венеціанський збройний виступ в Італії проти віденської династії Габсбургів був жорсто і швидко подавлений австрійськими військами. Гарібальді так і не зумів зі своїм загоном прийти на допомогу повсталій Венеції. Командир "червоносорочечників" був арештований п’ємонтською владою, йому грозив військовий суд.