М.Булгаков “Майстер і Маргарита”.
Так, одні дослідники вважають, що майстер не заслужив світла, а тільки спокій, тому що скористався послугами дия¬вола, він "сліпо іде за Воландом". Але ж ніякої угоди з дияво¬лом не було?! І Воланд змушений відпустити вільні душі май¬стра і Маргарити, бо вони не підкоряються його "відомству".
Інші відзначають схожість булгаковської концепції спокою з ідеями Г. Сковороди. Справді, М. Булгаков орієнтувався на філософію Г. Сковороди, проте для майстра не досить лише спочинку і творчого натхнення. У нього все це було (і тихий будиночок, і Маргарита, яка щовечора приходила, і гроші, що майстер виграв у лотерею), але він прагнув чогось іншого. Деякі дослідники доходять висновку, що майстер зрікається того суспільства, якому він був не потрібен, у фіналі він робить спробу звільнитися від світу назавжди. Але чому ж тоді й на космічній висоті майстер не може відірвати зір від грішної землі, не може не уболівати за неї.
Останні рядки роману "Майстер і Маргарита" пройняті світлою надією — передчуттям спокою. Чому майстер хви¬люється? Не за себе ж. Він хвилюється за людей, які живуть порожнім життям, не думаючи про Бога, не боячись пекла. Глибока образа виникає у серці майстра не тільки від того, що люди скривдили його, а ще й тому, що у світі немає місця добру, любові, правді. Усвідомивши це, він відчуває байдужість до всього, розчарування, відчай. Але він мріяв про майбутнє і зберіг віру в людей, у їх кращу долю. Звідси і виникає передчуття спокою в його душі.
Спокій для майстра — винагорода не тільки за страждання, а передусім за пошуки сенсу буття. Спокій для героя означає не лише можливість незалежно жити й творити, це спокій не для себе. Це мрія про гармонію людини та світу, про можливе земне Царство Боже, Царство істини й добра. А гармонія світу має народжуватися з гармонії людської душі. Спокій майстра у вічному, духовному просторі, гармонія душ його та Маргарити стають запорукою майбутнього перетворення світу у гло¬бальному масштабі.
Щоб зрозуміти роман "Майстер і Маргарита", необхідно знати джерела, які використовував автор.Боротьба добра i зла - це центральна тема у романi Михайла Булгакова "Майстер i Маргарита". Ця боротьба пронизує не лише головну тему роману, але й тему "роману в романi". Взагалi в цьому романi днi далекого минулого дуже тiсно пов'язанi з днями тогочасної Москви. Появи сил зла у романi дуже схожi. Воланд з'являється в "дорогом сером костюме, в заграничних, в цвет костюма, туфлях". Навiть обличчя у нього було дуже дивне: "Правый глаз черный, левый зеленый. Брови черные, но одна выше другой".
Понтiй Пiлат з'являється перед нами: "в белом плаще с кровавым подбоем, с шаркающей кавалерийской походкой". В образi Понтiя Пiлата ми бачимо внутрiшню боротьбу особи. В ньому зiштовхуються сила волi i влада обставин. Але вiн не може переступити через останнє. Вiн хоче вiдпустити Iєшуа, але не може цього зробити, бо вiн - прокуратор Iудеї. I здається - усе; зло перемогло добро, але автор не хоче так закiнчити роман, бо переконаний , що так не повинно бути. I тодi Пiлат наказує таємно вбити зрадника Iєшуа - Iуду. I, таким чином, хоч i боягузливо, але вiн чинить правосуддя. I цим вiн показує, що щось добре є i у ньому.
В головному романi такий герой - Воланд. Воланд - це диявол. Його важко охарактеризувати. Вiн сатана, а це означає зло, але й добра у ньому багато. Вiн втiлює у собi тему добра i зла, головну тему роману. Найкраще розкриває суть образу Воланда епiграф, який Булгаков узяв iз "Фауста" Гете: "...Так кто ж ты наконец? - Я - часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо". Воланд нiколи не знущався над людьми, якi не зробили нiчого поганого. Нiканор Iванович Босой "председатель жилищного товарищества дома 302-бис", був хабарником. Варенуха, Лiходєєв, урядовцi й обивателi зазнали ударiв вiд Воланда. Це дуже гарно вiдбито в образi Маргарити. Коли Воланд зробив її вiдьмою, i вона на мiтлi полетiла над Москвою, вона побачили будинок "Драмлiту". Вона увiйшла туди i на табличцi прочитала прiзвище Латунського. Цей критик колись не дозволив друкувати роман Майстра. Маргарита вирiшила помститися за це. Вона влетiла до нього у квартиру i усе там розгромила. Вона почала бити вiкна у будинку i зупинилася лише тодi, коли побачила у вiкнi хлопчика, який злякано прислухався до шуму. Вона не стала бити шибки у цiй квартирi, навiть залетiла туди та заспокоїла хлопчика.
У ту нiч Маргарита була вiдьмою, але i тодi вона не зачепила невинну дитину.
На бал до сатани приходили лише люди, якi вже померли, якi колись когось вбили, отруїли або скоїли iншi злочин. Воланд не дозволив Абадоннi зняти окуляри перед Маргаритою, бо якби вiн їх зняв, Маргарита б загинула. Вiн навiть винагородив її за те, що вона була королевою на його балу. Вiн повернув їй Майстра, а Майстру повернув рукописи, якi той колись спалив. Вiн каже фразу, яка потiм стане крилатою: "Рукописи не горять!" Так Воланд робить для них добро.