Фантастичний світ Рабле: матеріали до уроку по роману «Гаргантюа та Пантагрюель»

Як відомо, окремі розділи роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» вивчаються у курсі зарубіжної літератури у 8 - му класі. Головна трудність при роботі з ними полягає у тому, що учні нерідко ототожнюють героїв французького письменника з казковими персонажами. Між тим, раблезіанський роман - це насамперед образчик ренесансного світосприйняття. Ось чому, як мені здається, у класі важливо виявити відмінність між «Гаргантюа і Пантагрюелем» та казками.

Для співставного порівняльного аналізу були відібрані німецькі народні казки в обробці братів Грим: «Хоробрий кравець», «Юний великан», «Король із золотої гори», «Ворона», «Салатний віслюк», «Фердинанд Вірний та Фердинанд Невірний». Список може бути розширений, при чому краще дати випереджуюче фронтальне або індивідуальне завдання декільком дітям (прочитати по одній з означених казок). Німецькі казки добиралися безвідносно до національної специфіки, були важливі архітипічні риси. Серед французьких народних казок можна знайти небагато велетнів, до того ж, казки братів Грим вивчалися у 5 - му класі.

Нижче додається зразкова схема порівняльної характеристики роману та казки. Мета порівняння - прояснити докорінні відзнаки казкових велетнів від раблезіанських, завдяки чому розкрити нетрадиційність останніх, а також окреслити комплекс ренесансних ідей та елементів карнавальної культури, присутніх у «Гаргантюа та Пантагрюелі» (більш детальну інформацію можна знайти: Gean - Ives Pouilloux. Rabelais. Rire est le propre de l'homme. Gallimard, 1993 Guy Demerson. Rabelais Fayard 1991).

Отже, в усіх казках, що використовуються для аналізу, присутні велетні (як головні герої, так і другорядні). Можливість узагальнення в поняття «казковий велетень» відбулося завдяки тому, що дані образи в ряді казок більш-менш стандартні, наділені в середньому одними і тими ж рисами (наприклад, ця істота найчастіше дурна, зла, тощо). Це дозволяє пожертвувати несуттєвим - у контексті нашої задачі - відмінностями і оперувати, як вже було сказано, узагальненим поняттям «казковий велетень». Аналогічному узагальненню (і на тій самій підставі) були наражені раблезіанські Гаргантюа і Пантагрюель.

Навіть на перший погляд казковий велетень радикально відрізняється від раблезіанського. У французському фольклорі, звідки йдуть корені роману, Пантагрюель - жартівник, пустун, дух моря і солі, що насилає на свої жертви невгамовну спрагу. Рабле трансформував його у велетня, що багаторазово збільшив свою спроможність викликати спрагу. Крім того, етимологія даного антропоніма також підкреслює семантику спраги: «Panta» - значить «всіх», «gruel» - спраглий.

У Рабле були глибинні знання легенд про велетнів. Їм були тривко засвоєні теми, формули, структури популярних казок. Численні епізоди роману навіяні фольклорними мотивами (казкова країна, молочні ріки, кисільні береги). Але велич «Гаргантюа і Пантагрюеля» в тому, що сатира і фантастичні алегорії поступаються місцем поезії (в широкому розумінні) та філософії, що приводить персонажей до відкриття мудрості в земних утіхах.

На заключному етапі роботи над текстом можна використовувати кросворди, наприклад:

6.

1. ПАН Т АГРЮЕЛЬ

2. АЛЬКОФР И БАС

3. ГАРГАН Т ЮА

4. Ж А Н

5. П Н УРГ

1.Той, що народився у супроводі возів солінь.

2.Псевдонім Ф. Рабле .