Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва
Соціально-економічні перетворення доби Просвіт¬ництва вплинули на духовний світ людей, змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей у літературі.
Разом з філософами-просвітителями прогресивні пись¬менники закликали до розвитку суспільства, заснованого на приватній власності. Найбільш радикальні автори ви¬сували ідеї рівності людей у правах, стояли вище соціаль¬но-верствової обмеженості та нерідко висловлювали ідеа¬ли, популярні серед широких народних мас.
Просвітителі підпорядкували свою художню творчість завданню перебудови суспільства, їхні твори носили глибокий філософський характер. У ряді випадків — це своєрідні белетризовані філософські трактати. Звідси і де¬яка раціоналістичність художньої творчості просвітителів. Борючись за перебудову суспільства, утверджуючи прин¬цип активного впливу художника на громадську думку, вони створили нові жанри філософсько-політичного рома¬ну, морально-політичної драми і гротескно-комедійного памфлету. При цьому широко використовували літературні форми старих майстрів: памфлети Лукіяна, філософську поему Лукреція, сатиричну літературу Ренесансу, твори Еразма Роттердамського, Франсуа Рабле, Томаса Мора, яких вважали своїми ідейними попередниками. Відстою¬ючи демократичні напрями мистецтва, просвітителі ввели в літературу нового героя — простолюдина. В якості пози¬тивного образу митці оспівали і прославили його працю, його мораль, співчутливо і проникливе показали його страждання. Викриваючи сваволю панівних станів, вони сміливо вводили в літературу критичний елемент. Вони дали світу твори високого політичного і художнього значення.
У своїй творчості просвітителі-літератори використову¬вали три основні типи художнього мислення : класичний, романтичний і реалістичний.
Класицизм XVIII ст., незважаючи на безперечну свою схожість із класицизмом XVII ст., все ж не був прямим нащадком останнього, а являв собою принципово нове історико-художнє явище. Якщо класицизм XVII ст. форму¬вався в умовах консолідації націй, коли абсолютна монар¬хія відігравала значною мірою позитивну роль у суспіль¬ному житті, і не піднімався до заперечення наявних сус¬пільних відносин, то класицизм XVIII ст. відзначався антифеодальною спрямованістю, оскільки він розвивався в умовах, коли буржуазія готувалася до вирішального штур¬му феодальних бастіонів.
Сентименталізм (від фр. «епіітепі — чуття) був своєрід¬ною реакцією на надмірний раціоналізм класицизму з його нехтуванням почуттями простої людини. Ідеалам просвіт¬ницького класицизму, котрий виріс на ґрунті "само-задоволеного" розуму, сентименталізм протиставив ідеал "природної людини", складений з елементів утопії. Проте саме цей мотив-ідеал захистив культуру Просвітництва від всевладдя логічного холодного розуму, став запорукою розвитку її майбутнього.
Розуміння людини як такої, що живе за законами при¬роди, стало відправним моментом раціоналізму в його по¬мірковано критичному варіанті. Визначається нова культурна цінність — художня правда, яка відкрила шлях реаліс¬тичному мистецтву.
Найбільшого свого розвитку просвітницький реалізм (від лат. геаіік — речовий, дійсний) досяг в Англії, яка в середині XVII ст. стала на шлях капіталізму. Саме в Англії з'являється принципово відмінна від традиційної придворно-аристо¬кратичної аудиторії аудиторія масова, з новими вимогами та естетичними смаками. Складалася вона переважно з представ¬ників так званого третього стану, які жадали бачити в мис¬тецьких творах реалії життя. Це зумовило той факт, що саме в Англії просвітницький реалізм став провідним напрямком художньої творчості.
Головним жанром у літературі XVIII ст. стає соціально-побутовий роман.
Одним з найбільш відомих англійських письменників доби Просвітництва був Д. Дефо (1660—1731), автор памф¬летів, у яких засуджувалися переслідування передових людей, висміювалися пересуди та пихатість англійської аристократії. Небачену славу приніс йому роман "Робін-зон Крузо". Неперехідна цінність цього твору полягає у прославленні сміливого пошуку і відкриття нових земель, возвеличенні мужності, наполегливості, людської праці та винахідливості, відчайдушної боротьби з небезпекою.
Чимало передових, близьких народові ідей, висловив у своїх творах великий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667—1745). В широко відомому романі "Манд¬ри Гулівера" під виглядом казкових подорожей свого ге¬роя він висміяв вади сучасного йому суспільства: чван¬ливість, жадібність, підозрілість, свавілля, несправедливість, інтриги. Дж. Свіфт висловив свою думку про нікчемність тогочасного життя, алегорично переніс втілення людсько¬го благородства на коней. Його роман — глибокий і склад¬ний філософсько-сатиричний твір.Розглядаючи історію англійської літератури XVIII ст., не можна не згадати шотландського поета Р. Бернса (1749— 1796). У своїх поезіях він змальовував образи селян ("Був бідний фермер батько мій"), виступав проти соціального й національного гноблення ("Веселі жебраки"). Революцій¬ними настроями пройняті його твори періоду Французь¬кої буржуазної революції 1789 р. — "Дерево свободи", "Чес¬на бідність".