Життя і творчість Марійки Підгірянки
З того часу пролеті¬ло багато десятків ро¬ків, у Черемоші сплив¬ла незліченна кількість води. І ось звістка від учнів Уторопської шко¬ли:
«У нашому селі є багато старших людей, які пам'ятають Марійку Підгірянку та її ба¬тька. Є і її учні, які згадують свою вчите¬льку як дуже чуйну людину. А на тому міс¬ці, де був будинок ліс¬ника, тепер побудовано клуб і двоповерхову школу»).
У рідному селі Білі Ослави в грудні 1989 року було урочисто відкрито художньо-меморіальну дошку, виготовлену Івано-Фран¬ківським скульптором О. Железняком).
Марійка Підгірянка. «Відгуки душі». Поезії. Накладом Това¬риства «Взаїмна Поміч гал. і буков, учителів» у Львові. Чистий дохід призначений на будову бурси для синів учительських. 16. ст. 53.
Марійка Підгірянка (псевдонім) вперше виступила на літера¬турне поле перед кількома роками в «Ділі», друкуючи там свій віршик «Ой не нам та не нам в кайданах ходити...». Потім появилося кілька її віршиків у нашому журналі і поетка замовкла на якийсь час. Тепер заходом д. Константний Малицької вийшов друком невеличкий збірничок пісень нашої поетки, і ми маємо нагоду: ближче придивитися літературній фізіономії шан. авторки. Поетка — жінка народного учителя і сама учителька — незвичайно скром¬на людина. В листі до д. Константний Малицької вона пише про себе: «Я не думала ніколи, що колись буду «друкована»,— я само¬ук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказува¬ли, та не знаю, чи зрозуміла добре смерекову мову. Почала я пи¬сати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чу¬ла душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи»... Поетка залюбки читала Шевченка, Конопніцьку, Гайне і Лепкого і тривожиться, чи з сеї лектури не лишили¬ся які сліди на її творах. На нашу думку, поетка може бути цілком спокійна — літературних позичок від згаданих поетів нема у неї. Під впливом Шевченка — як сама пише — могла «розбудитися в Н ї національна свідомість і дбайливість виробляти свою мову»; Конопніцька і Гайне навчили її будувати строфи, але вона не на¬слідує нікого, її пісні — се вицвіт власного, ніжного серця. Поетка, «несміле дитя Підгір'я», з особливою цікавістю прислухувалася Нашій людовій пісні, пильно читала «книги, писані та мережані го¬рами, лісами»... і лише людова пісня та природа оставили свої ко¬рисні сліди на творах поетки.
Чиста, мов кришталь, народна мова, простота, ядерність ви¬слову, щирість — отеє головні прикмети поезій Підгірянки. З пі¬сень її віє свіжість, запах пільних квіток, шум і туга наших смере¬кових лісів. В її піснях — навіть патріотичних — не стрічаємо пус¬тих банальних фраз, декламації, пафосу. Вона не силкується свої по¬чування, свої думки прикрашувати блискучими, золотистими павлячими перами, не шукає за добірними словами, поетичними картинами, не гонить за ефектами, не кокетує з ніякими «напрямками» — вона співає лише те, що лежить їй на серці, що тиснеться до її уст, вона попросту — талант і то талант щирий, чистий, мов золо¬то, талант, хапаючий своїм ліризмом за серце, мов поранкова вес¬няна молитва жайворонка.
Творчість нашої поетеси з гір Карпатських - то справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління.
У свій час Максим Рильський писав: "Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса".
Справді, як кажуть у народі, що гірська земля хліба не родить, а загартовує справжні людські таланти. Бо тільки через ніжне родинно-шкільне виховання виростає справжній патріот своєї нації.
І справді, поезія нашої землячки Марійки Підгірянки - як кришталева вода з гірського джерела, що втамовує спрагу дітям і дорослим.
Добре якось сказав відомий поет Дмитро Павличко, що слово поетеси Марійки Підгірянки серед чесних людей не пропаде ніколи. Марійка Підгірянка з'явилася на світ, коли на Галичині створювалася "Рідна школа", якраз тоді, коли бракувало підручників та вчительських кадрів.
Використана література:
1.Літературна енциклопедія. – К., 1986.
2.Українська та зарубіжна культура. Підручник. – К., 1999.