Олесь Гончар НАЧЕ ВОЛОШКИ В ЖИТІ...
Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум. Андрій Головко повною мірою воло¬дів цим щасливим, рідкісним даром, хвилюючою силою художнього слова.
На світанку української радянської літератури читачі бачать його в пе¬редніх лавах митців нового, соціалістичного світу. Молодий і натхненний, прийшов він у літературу з фронтів громадянської війни. [...]
«У нього очі — наче волошки в житі.
А над ними з-під драного картузика волосся — білявими житніми ко¬лосками».
Вже цей поетичний зачин оповідання, яке давно стало нашою класи¬кою, засвідчував, що з'явився письменник яскравого й самобутнього талан¬ту. І саме цей поетичний зачин був мовби камертоном для всієї подальшої творчості майстра, чиє натхненне слово так багато важить в нашій україн¬ській і всій багатонаціональній радянській літературі.
Щось не випадкове було в тому, що він, суворий воїн, який тільки-но повернувся з поля битви, звернув свій погляд на знедолених дітей свого народу, віддав їм перші письменницькі думи, свої слова-первоцвіти, сповне¬ні такої пронизливої ніжності і співчуття. Мабуть, ці сільські хлопчики й дівчатка, як і всі діти на світі, привабили письменника найперше своєю чистотою, жагучим потягом до правди, своїми болями й надіями, що до них автор «Пилинка» й «Червоної хустини» виявив надзвичайно гостру чутливість.
Процес творчості для Головка ніколи не був легким. З його ж свідчень відомо, яких мук йому коштувало добути саме те слово, що найповніше б виповідало душу письменника, глибінь його почуттів. Та завдяки такій вимогливості й надвимогливості митця до себе саме якраз і народжувались твори, яким судилося довге й славетне життя.
[...] Кого з нас не хвилювали революційною пристрастю, своєю поети¬чною силою вже перші його твори, оті перлини української радянської но¬велістики, «Пилипко», «Дівчинка з шляху», «Червона хустина», «Товариші», чи такі повісті, як «Пасинки степу», «Зелені серцем»? Вони несли в собі пахощі самого життя, його гуртуючу енергію, гуманістичний пафос.
Від перших поетичних оповідань до широких соціальних полотен сте¬лився шлях художника, який дедалі повніше поставав перед читачами пись¬менником яскравого обдарування, з душею, сповненою великої людяності й любові до трудового народу, гострої ненависті до його ворогів.
Головко — співець своєї епохи, буремних її подій. Навіть його ранній «Червоний роман», цей роман в мініатюрі, вражає масштабністю задуму, драматизмом і глибиною конфлікту, що його можна назвати справді епо¬хальним, бо ж саме такого типу конфлікт ліг в основу й невмирущого «Тихого Дону».
Як є люди виняткового музикального слуху, так Андрію Головку, мені здається, властиве виняткове чуття справедливості і природності слова. Бездоганно порядний і правдивий, він не терпів у житті найменшої фальші, і це, як завжди трапляється в мистецтві, неминуче виявляло себе у творчості. Як, скажімо, прекрасним у своїй природності був спів Оксани Петрусенко, так природно й щиро в творах Головка ллється народна мова в усіх її бага¬тющих відтінках, переливах, інтонаціях.
[...] Люди того покоління, яке в двадцятих роках вчилося читати по книгах Андрія Головка, через десятиріччя пронесли відчуття насолоди від вперше прочитаних рядків, пам'ять про те, коли їх полонили жагучі сторін¬ки його оповідань та повістей. Уже з одного рядка ми впізнавали: «Це Го¬ловко!» Таким виразним, яскраво самобутнім був його стиль, його художня манера.
Як справжній, органічно близький народові митець, Андрій Головко черпав свої теми, образи, колізії з живих народних джерел, і, зігріті жаром його серця, вони поверталися в життя, ніби оновлені, несучи в собі красу мистецької довершеності. Емоційна густота, насиченість прози Головка — все це від майстерності, а сама майстерність від великої любові письменника до простої людини, для якої він творив, для якої жив. Слово його, освітлене великими ідеями епохи, несе в собі могутній заряд революційної правди. Саме це дало письменникові можливість піднестися до глибоких художніх узагальнень, сягнути тих верховин, якими стали для нашої літератури його оповідання та розлогі епічні полотна.