Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т.Г.Шевченка
Гамалія по Скутарі – по Пеклу гуляє, Сам хурдигу розбиває, Кайдани ламає.
Під час повернення на Україну пливе останнім:
... пливе Позад завзятий Гамалія: Орел орлят мов стереже...
Гамалія здобуває славу “На весь світ великий, на всю Україну”. Запорожці в поемі вималювані яскравіше, ніж у поемі “Іван Підкова”. Тут дано зримі картини бою, показано їх відвагу.
Чернець – гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. Під його проводом козаки здійснили ряд успішних походів на татарські й турецькі міста-фортеці, які були водночас і невільницькими ринками. Насправді Сагайдачний ченцем не був, він помер 1622 р., від рани, яку дістав у бою під Хотином (1621 р.) Шевченко, як і деякі історики, вважав, що Сагайдачний помер у монастирі.
... Візантія “боїться, щоб чернець Не засвітив Галату знову” (передмістя Стамбула, яке спалив Сагайдачний в одному з боїв”
Широко використана в поемі персоніфікація. Лиман передав Дніпрові журбу-мову, Дніпро зареготався, Босфор схаменувся.
Звертається Т.Г.Шевченко і до другого свого визначного попередника – Г.Квітки-Основ’яненка (1839). Ця поезія теж ввійшла до першого “Кобзаря” 1840 р.
Г.Основ’яненка поет називає “отаманом”, “батьком”, “орлом сизокрилим”. Поезія-послання починається романтичною картиною природи. Тут же згадка про минуле України, яке протиставляється сучасному. Коли на Україні “кров ляха, татарина морем червоніла”, тепер же його країна
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
У цій поезії Т.Г.Шевченко, оспівуючи минуле, прагне розв’язати важливі проблеми сучасності, з’ясувати
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.Минуле повинно давати відповідь на проблеми сучасності. Саме тому поет і закликає Квітку-Основ’яненка співати про славне минуле України, про боротьбу проти поневолювачів. Митець висловлює віру і впевненість, що їй належить велике майбутнє:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!
Т.Г.Шевченко відтворює героїчне минуле нашого народу стилістичними засобами мови: і фонетичними, і лексичними, і морфологічними, і синтаксичними. Адже, за словами П.Воронька, клітиною мислі та артерією сили духу є саме слово. Влучно сказане, образно складене швидше переконує.
У творчості раннього періоду Т.Г.Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбників та пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у поезіях “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “До Основ’яненка”.
У ліричному творчі “Тарасова ніч” відтворено моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.