Життя і творчий шлях А.А.Фета

План

І. Вступ

- поетичне угруповання „Парнас”;

- послідовники ідей „Парнасу” у Росії

ІІ. Основна частина

1. Афанасій Афанасійович Фет

- умови формування світогляду поета;

- поетичний шлях;

- Фет – співець російської природи;

- любовна лірика поета;

ІІ. Висновок

Література

Вступ

Поетичне угруповання „Парнас”

Назва „Парнас” пішла від назви гори у Греції, на якій за уявленнями давніх греків жили чудові музи мистецтва і бог поезії Аполлон. Зараз це слово є символ мистецтва, символ поезії. У Франції в 70-ті роки ХІХ ст. парнасцями почали називати поетів, що за мету собі ставили створення „чистого мистецтва”, яке б оспівувало не щось з буденного життя, а тільки справжню красу: природу, кохання... Ці поети майже не звертали уваги на те що саме з цього вони оспівують, для них головним було те, як вони це роблять. Найвідомішими представниками цього поетичного угруповання були: Теофіл Гофьє, Поль Готьє, де Ліль, де Ларме, де Ередіа.

Послідовники ідей „Парнасу” у Росії

Не обминула ця течія в мистецтві ХІХ століття і Росію. Загальновизнаним вважається наявність в російській поезії цього часу двох напрямків. Один – це поети, що зверталися у своїй творчості до важливих суспільно – політичних проблем, розповідали про сучасну людину з її турботами, тривогами, розчаруванням, горем. Їх твори швидко відгукувались на актуальні явища дійсності, брали активну участь у літературній боротьбі. Найяскравіший представник цієї школи – М.О.Некрасов. Широко відомий погляд Некрасова на роль поета в суспільному житті: „Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан…» Водночас існував у поезії і другий напрямок, орієнтований на теорію „мистецтва заради мистецтва”. Поети чистого мистецтва зверталися до світу філософських та психологічних проблем, відображали особисті, інтимні переживання, красу та витонченість оточуючої природи. Звичайно, між представниками цих напрямків існувала непримиренна боротьба. Другий напрям в мистецтві обрали для своєї творчості О.Майков, Л.Мей, О.Толстой. Але найяскравішими представниками „чистого мистецтва” в російській літературі вважаються Афанасій Фет і Федір Тютчев.

Основна частина

Афанасій Афанасійович Фет