П.Грабовський

Подібну картину подає поет і в широко відомому вірші «Швачка». Щоб здобути хліба «черствого шматок», швачка мусить, незважаючи на те, що в надмірній роботі «рученьки терпнуть, злипаються віченьки», працювати на інших, на «паненят вередливих, зманіжених» «з раннього ранку до пізньої ніченьки». І заставляє її так працювати «вільна неволенька». Цими двома словами поет підкреслює, що після скасування кріпацтва жінка-біднячка тільки формально стала вільною, а на ділі залишилась такою ж невільницею.

У вірші «Допусти», що теж належить до ранніх його віршів, показуючи, що після офіціального скасування панщини становище трудового селянства не покращало, по так говорить про це:

Що за допусти господні?

Позавчора — кріпаки,

Вчора — вільні, а сьогодні —

Хоч під вікна по шматки!

Поет картає тих ліберальних балакунів, які багато говорили про поліп¬шення життя народу, а на ділі нічого для цього не зробили, і експлуататори як визискували, так і визискують народ. Такі ж картини у віршах «Сироти», «Напровесні», «Веснянки».

Велике місце в поезії Т.Грабовського займають вірші, присвячені його друзям і товаришам по засланню, їх страдницькому життю, їх героїчній боротьбі. Перше місце серед цих поезій, особливо в збірці «Пролісок», займа¬ють поезії, присвячені кращому другові Грабовського, революціонерці Надії Сигиді, її світлому образу, її трагічній і героїчній смерті.Але смерть дорогої людини викликає у поета не тільки тугу, сльози, вона викликає непримиренну ненависть до мучителів. Згадуючи, як закатована на каторзі Сигида в передсмертному листі заповідала «любити всіх лю¬дей», «любити правду і добро», Грабовський говорить:

Твої завіти бережу я їх

Ти стежку світиш і з могили..

Але простить мучителів твоїх

Я не Відчую в собі сили!

(«Тяжкий завіт»).

Багато поезій присвячено зустрічам та прощанню з товаришами по за¬сланню. Такий, наприклад, вірш «До М. О-ва», такі вірші — «Прощання (М. В. Ому)», «На пам'ять», «До товариша», «Спогадання», «На спогад», «На брат¬ній могилі» «До О. Б-ої», «До Б. С-го». Здебільшого ці вірші Грабовський писав в записну книжку, в альбом своїм друзям ці поезії його користува¬лись великою популярністю серед політичних засланців.

В поезіях, звернених до товаришів по засланню, Грабовський висловлює

непохитну віру в те, що страждання їх не безплідні, що, — як говорив Іван Франко, — «кров'ю власною і власними кістками» вони прокладуть той шлях, по якому «прийде нове життя, добро нове у світ»:

Не сумуйте, що купа на купі

Всі поляжем за діло святе:

На зітлілому нашому трупі