ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА
Чарівна природа рідного Прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.
Михайлик самотужки навчився читати і писати. Вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом.
В 1921 році хлопчик пішок до школи. Його відразу взяли в другий клас. Жити і вчитися було важко. Йшла громадянська війна. У Стельмахів на свю родину були одні чоботи. І Панас Дем’янович у зимову хвищу мусив носити Михайлика до школи на руках.
По закніченні початкової сільської школи Стельмах вступає в школу колгоспної молоді. В 1928 році він очолює в Дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. Від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. Проте все владнішим стає бажання бути вчителем. Спершу Михайло навчається в Вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.
Через те, що батько був нагороджений Георгієвським хрестом, Стельмаха виключили з комсомолу. Але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний інститут.
Дві зими Стельмах учителював в школах рідного Поділля. Перші поезії надрукував в 1936 році.
В 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій “Добрий ранок.”
Другу світову війну рядовий Михайло Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. Все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах “Правда і кривда” та “Дума про тебе”.Після поранення від був визнаний непридатним до служби в армії. Та Михайло Панасович повертається на фронт кореспондентом газети “За честь Батьківщини”. Біля Рави-Руської, на Львівщині, знову тяжке поранення…
У Воронежі та Уфі в 1942 році виходять дві Стельмахові збірочки фронтових поезій – “Провесінь” і “За ясні зорі” (за редакцією Максима Рильського) , а в 1944 році у Москві в перекладі російською мовою збірка “Украине вольной жить”. У 1944 році побачила світ його збірка оповідань “Березовий сік (за редакцією Юрія Яновського).
З кінця 1945 року Михайло Стельмах працює як фольклорист на посаді наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Академій наук. В 1951 році побачив світ роман-хроніка “Велика рідня”.
В 1961 році публікується роман Коломийське медичне училище імені Івана Франка
Стельмаха “Правда і кривда (Марко Безсмертний)”, “Дума про тебе” з’явилася друком в 1969 році, дев’ятьма роками пізніше – “Чотири броди”.
Стельмах успішно працює в жанрі повісті. Перед усім це “Над Черемошем” (1952) та автобіографічна дилогія “Гуси-лебеді летять…”(1964)
У драматургію Михайло Панасович прийшов від поезії і прози. Перший його драматичний твір – лірична комедія “Золота метелиця” (1955) про працю вчених і колгоспників.
В 1959 року Стельмах за романом “Кров людська не водиця” створює одноіменну драму. Прозові твори “Правда і кривда” “Дума про тебе” стали основою драматичних творів з одноіменною назвою.
“Зачарований вітряк” (1967), “На Івана Купала” (1966), “Кум королю” (1967) Повісті “Над Черемошем” та “Гуси-лебеді летять…” екранізовано
Михайло Панасович Стельмах обирався депутатом Верховної Ради колишнього СРСР. Письменник нагороджений багатьма орденами і медалями. У 1978 році його обрано академіком Академії наук України. Він лауреат кількох