Життєвий і творчий шлях Василя Барки

Безперечно, бажанням письменника було відтворити страшні картини штучного голодомору в Україні в 1932—1933 pp., показати світові болючу правду про тоталітарну систему, яка нищить усе світле й гуманне на своєму шляху, власне, «пожирає своїх дітей», бо вона сама — «жовтий князь». Роман прославляє твердість людського духу і віри, які допомогли його героям залишатися Людьми у найтяжчих обставинах, підіймає широке коло одвічних проблем: життя і смерті, добра і зла, моральності і аморальності, духовності і бездуховності, родинного виховання, віри, новітнього яничарства, застерігає нащадків від повторення помилок історії.Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій, що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку "Верховина" (власність Братського союзу робітників-українців). Власна його оселя - аскетична в буквальному сенсі - осиротіло ховається за стіною з валунів, викладеною самим господарем. Помер Василь Барка прикутий до ліжка тяжким паралічем на 95-му році життя 11 квітня 2002 року у шпиталі "Гарріс" /Нью-Йорк/. Похований у Бавнд-Бруку.Ліричні й філософські роздуми про події століття, свідком яких він був, Василь Барка реалізував як поет і прозаїк, літературознавець і релігійний мислитель. Його перу належать книжки поезій: "Апостоли" /Авгсбург, 1946/, "Білий світ" /Мюнхен, 1947/, "Псалом голубиного поля" /Нью-Йорк, 1958/, "Океан" /Нью-Йорк, 1959/, "Лірник" /Нью-Йорк, 1968/; романи "Рай" /Джерсі-Сіті - Нью-Йорк, 1953/, "Жовтий князь" /Мюнхен - Нью-Йорк, 1963/; есеї та літературознавчі праці: "Жайворонкові джерела" /Нью-Йорк, 1956/, "Вершник неба" /Нью-Йорк, 1965/, "Хліборобський Орфей або кларнетизм" /Мюнхен - Нью-Йорк, 1961/, "Правда Кобзаря" /Нью-Йорк, 1961/. Для українського видання Біблії в Римі В. Барка переклав "Апокаліпсис". Окремою книгою виходив здійснений В. Баркою переклад п'єси В. Шекспіра "Король Лір". Найсолідніше останнє прижиттєве видання творів Василя Барки - виданий "Сучасністю" 1981 року строфічний віршований роман "Свідок для сонця шестикрилих" - чотири п'ятсотсторінкові томи.

Висновки

З вище сказаного можна зробити наступні висновки:

Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. у с.Солониці колишнього Лубенського повіту на Полтавщині. Навчався в духовному училищі в Лубнах, у школі, на педагогічних курсах. З 1927 року вчителював на Донбасі у с.Нижньому Попашнянського району Артемівської округи. Згодом виїхав на Кубань, жив у Краснодарі, вступив на перший курс українського відділення фіологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту. Закінчив цей навчальний заклад і вступив до аспірантури. Однак змушений був залишити українське відділення через нападки особливо ревних "інтернаціоналістів" і перевестися на відділ західноєвропейських літератур. Аспірантську підготовку закінчував на філологічному факультеті Московського педагогічного інституту.

Кандидатьску дисертацію про стиль "Божественної комедії" Данте захистив у березні 1940 року. У роки Другої світової війни потрапив у полон. Після закінчення війни опинився у Німеччині, де і жив до 1950 року. Саме тут Василь Барка надрукував ліричні збірки "Апостоли" (1946 р.) та "Білий світ" (1947 р.). Потім він переїхав до США, де створив такі твори: ""Трояндний роман" (1957 р.), "Псалом голубиного поля" (1958 р.), синкретичну книгу "Океан" у двох томах (1959 р., 1979 р.), збірку "Царство" (1979 р.), а 1968 р. вийшли його вибрані поезії "Лірник".

Першим прозовим твором був роман "Рай" (1958 р.) - друга редакція "Душі едемітів" (побачила світ у Києві 1994 р.). У 1980 р. Василь Барка надрукував п'єсу "Господар міста"; йому належить переклад українською мовою п'єси "Король Лір" Шекспіра, "Одкровення св. Иоанна Богослова" для україномовного видання Біблії (1975 р., 1988 р.), фрагментів "Божественної комедії" Данте (1978 р.). Василь Барка є також автором критичних есе "Хліборобський Орфей, або Клярнетизм" (1956 р.), "Правда Кобзаря" (1961 р.), а також двох збірок статей "Жайворонкові джерела" (1956 р.), "Земля садівничих" (1977 р.) і філософських роздумів на релігійні теми "Вершник неба" (1956 р., 1972 р.).

Основні твори: Збірки поезій «Апостоли», «Білий світ», епічна поема «Судний степ», романи «Рай», «Жовтий князь».

Сам В.Барка свою автобіографію закінчив такими словами: “Моя біографія, супроти звичайного життєвого становища, склалася невдало. Але так чоловік часом звільняється від того, що в'яже зв'язками, незгодженими з вільним висловом почування і думки в образі простої і доброї краси, що її треба з постійними трудами шукати. Хоч вона всюди заключена, як в зернині, в правді — з неї розкривається для кожного, і життя дістає виправдання при всіх незлагодах”.

Список використаної літератури

Українське слово. Хрестоматія української літератури та критики: В 4 кн. Кн. З/ Упоряд. В. Яременко.—К., 2003. Аконіт, 2003. т. 3.