Життєвий і творчий шлях Валерія Шевчука. Твір На полі смиренному

У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи (причиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам'ятку часу статтю про процес над Погружальським. За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму).

У 1967р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. він написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980р. і зробив остаточну редакцію в 1983р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979— 1999 pp. В. Шевчук видав книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з не видимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».

З 1988 р. В. Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

2. Роман Валерiя Шевчука "На полi смиренному..."

Закони iснування людського суспiльства настiльки складнi та суперечливi, що часто здаються нам абсурдними. Загострене вiдчуття цiєї абсурдностi буття лягло в основу цiлого модернiстського лiтературного напряму - екзистенцiоналiзму, що базувався на концепцiях однойменної фiлософiї, найвiдомiшими представниками якого були Камю та Сартр. Екзистенцiоналiзм висвiтлював роль людини, як метафiзичної, а не лише соцiальної iстоти, погляд на особистiсть з цього ракурсу дозволяла торкатися оминутих представниками чистого реалiзму сутностей. Не випадково головним рiзновидом лiтературних творiв цього напряму стала сучасна притча. До цього жанру звертається й український письменник Валерiй Шевчук. Але його роман-притча "На полi смиренному..." попри близкiсть до екзистенцiоналiстської прози, має свої вiдмiнностi: автор намагається дати й рацiональне пояснення абсурдним подiям, природi та витокам тоталiтаризму.

Сюжетно роман присвячений життю монастиря. У Шевчука були причини обрати його за модель тоталiтарного суспiльства, бо регламентацiя чернечого життя була дуже схожою на устрiй тоталiтарних держав ХХ сторiччя. "Iдейна" (у цьому випадку - релiгiйно-iдейна) примусова одноманiтнiсть, доповнена вiдвертим лицемiрством, часом - неприроднiсть вимог як iдейного, так i фiзiологiчного плану, жорсткi правила з чiткою iєрархiчнiстю пiдкорення, навiть наявнiсть свого роду одностроїв - усе це можна спостерiгати у будь-якiй системi тоталiтарного типу. Головна iдея береться хороша, приваблива для звичайних людей, але результат її втiлення стає протилежнiстю вихiдним засадам. При нацизмi любов до своєї нацiї перетворюється на намагання знищити усiх iнших, розмови про рiвнiсть i братерство комунiстичної iделогiї - на зведення усiх людей до ролi "гвинтикiв". Але категорiї "Бога" i "диявола" завжди були синонiмами категорiй "добра" i "зла" у найзагальнiшому значеннi, тому пiдмiнювання одного iншим у релiгiйних закладах є найбiльш яскравою. Це й дослiджується в романi В. Шевчука.