Найвідоміші пам'ятники міста Полтави

МОНУМЕНТ СЛАВИ

Споруджено у 1805-1811 р.р. в центрі Круглої площі до 100-річчя Полтавської битви. Перший монумент на честь цієї події встановлено у 1778 році на території Полтавської фортеці біля Вознесенської церкви. У кінці 18 століття розібраний. Напередодні 100-річного ювілею полтавський губернський архітектор М.А. Амвросимов виконав два ескізи пам'ятника у вигляді колони, увінчаної орлом, на зразок тріумфальних колон, якими відзначалися перемоги у давньому Римі. 27 червня 1804 року на вулиці Олександрівській (тепер Жовтнева) було закладено фундамент майбутнього монументу. Ескізи М.А. Амвросимова надіслали на розгляд до Академії мистецтв у Петербург, де їх доручили опрацювати відомому архітектору Ж.Тома де Томону. Підписаний ним проект датовано 1805 роком, будівництво розпочато у 1806 році. У роботах взяли участь скульптори Ф.Ф. Щедрін, І.П. Мартос, І.Гордєєв; відливав деталі майстер П.Якимов. Загальна вартість монумента становила понад 150 тис. крб.

Монумент Слави — чавунна колона тосканського ордера на кубічному гранітному постаменті, що стоїть на ступінчатому стилобаті у формі чотирикутного бастіону, в основу якого вмонтовано 18 гармат (10 з полтавської фортеці, 8 - з Перевалочної). Верхня площина огороджена литою чавунною граткою, декоративні стояки якої виконано у вигляді вкладених у піхви мечів, обернених клином до землі, що символізувало завершення військових дій. Грані постаменту прикрашають горельєфні бронзові композиції з римською військовою атрибутикою. У центрі композиції з південно-східного та північно-західного боків - великі бронзові кільця у вигляді змій, що тримають себе за хвіст, так зване "кільце повернення" - алегорія вічності і повторюваності світу. У кільці на південно-східній грані позначена дата Полтавської битви: "июня 27-го 1709 года". На протилежному боці: "Окончен в 1809 году". Однак монумент Слави було відкрито 27червня 1811 року. Колона - цегляна одягнута чотирма чавунними кожухами, шви між якими закрито

трьома пасками у вигляді вінків дубового листя. Колону увінчує півсфера, на якій - бронзовий позолочений орел з блискавками (стрілами Перуна) у кігтях і лавровим вінком у дзьобі, обернений у бік поля Полтавської битви. Висота колони разом з капітелью 10,35 м, орла з півсферою - 2,11м, розмах крил орла - близько З м, нижній діаметр колони - 1,84 м, верхній - 1,30 м, розміри стилобата 12,2x12,2 м. Монумент Слави замикає перспективу восьми вулиць міста, є його ідейною і містобудівною домінантою, утворює разом із забудовою Круглої площі довершений ансамбль доби російського класицизму.

ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

1999 року виповнилося 290 літ з часу Полтавської битви, але інтерес до неї не зменшується. Матеріали, зосереджені в фондах музею історії Полтавської битви, давно вийшли за межі не тільки Полтавської

битви, а й 21-річної Північної війни, у вир якої були втягнені Московією Польща, Данія, Швеція, Україна, Туреччина. 1909 року з ініціативи викладача історії Полтавського Петровського кадетського корпусу І.Ф. Павловського було відкрито перший музей на полі Полтавської битви, який в часи громадянської війни був пограбований і припинив своє існування.

23 вересня 1950 року музей історії Полтавської битви відкрито вдруге, 1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам’ятників, пов'язаних з Полтавською битвою, — оголошено державний історико-культурним заповідником "Поле Полтавської битви" з охоронною зоною історичного поля загальною площею 771,5 га. Але на даній території (район Хрестовоздвиженського монастиря, Яківці — Петрівка — Семенівка — Жуки — Осьмачки — Тахтаулове — Івонченці — Рибці — Пушкарівка) значні події відбувалися до і після Полтавської битви.

В охоронній зоні заповідника "Поле Полтавської битви" розташовано чотири старих поселення та понад ЗО курганів, які археологи датують 1 тис. до н.е. та 1 тис. н.е.

1399 року на Полі відбувся один з етапів великомасштабної битви великого князя литовського Вітовта з татарськими військами хана Тімур-Кутлуга (Темір Кутлуя) та Едигея (Єдигея). Тут золотоординці завдали удару союзникові Вітовта ханові Тахтамишу.

Район Жуки — Рибці — Івонченці — Полтава став 1658 року полем битви між законнобраним гетьманом І. Виговським і полтавським полковником Мартином Пушкарем, який розв'язав в Україні громадянську війну, що коштувала українському народові 50 тисяч загиблих та знаменувала початок занепаду Української козацької республіки, держави — України, заснованої Б. Хмельницьким. Ці події, національно-визвольну війну проти Польщі, період Руїни, добу І. Мазепи опише найзнаменитіший козацький літописець Самійло Величко, який з 1710 по 1718 роки жив і працював над літописом поблизу поля Полтавської битви в селі Жуках.