Коломия - місто над прутом

У 1939-1941 роках з приходом Червоної армії у житті коломийців відбулися не лише докорінні соціальні зміни, але й політичні. Сталінський режим, проводячи широкомасштабний наступ проти всього українського національно-патріотачного життя, заарештовував сотні провідних українців міста й околиць, яких або засудили, або знищили, а їхні родини вивезли до Сибіру. Зазнали переслідувань представники польської, німецької та єврейської меншин.

Під час німецької окупації (1941-1944 р.р.] місто знемагало від постійних облав і розстрілів. Чимало українських патріотів і єврейського населення було жорстоко знищено, третина Коломиї спалена. 28 березня 1944 року радянські війська без особливих боїв звільнили Коломию від німецьких окупантів. Місто поступово піднімалося з руїни, поверталося до життя. Але знову сталінська система далася взнаки і значну частину місцевої інтелігенції енкаведисти заарештували, а їхні родини вивезли до Сибіру. Особливо постраждала греко-католицька церква. У Коломиї та навколишніх селах діяла широка мережа підпільної ОУН, яка дала історії низку яскравих імен національних героїв ОУН і УПА.

У повоєнні роки на базі колишніх дрібних майстерень виросли підприємства деревообробної, машинобудівної", металообробної та будівельної промисловості. З'явилися нові вулиці, Коломия значно виросла й розширилася.

Під час перебудови, в місті розпочався процес національного відродження. З 1988 року почало діяти культурологічне товариство "Поступ", у 1990 році було відроджено гуманітарну гімназію та професійний театр, повернули містові Народний Дім.

Десятки тисяч людей зібрав у Коломиї перший Всесвітній Собор Духовної України (1990). Місто одне з перших провелозміну назв вулиць.

Сучасна Коломия - місто обласного підпорядкування, у якому діють дві музичні і одна художня школа, три училища, п'ять коледжів, два інститути, чотири музеї, драматичний театр. Місто має дві власні літературні премії, три видавництва, 70 тисяч населення. В наші дні Коломия залишається єдиним в Україні містом, в якому від 1996 року на громадських засадах видається 14-и томна "Енциклопедія Коломийщини", головним редактором якої є відомий літератор і гуморист Микола Савчук.

МУЗЕЙ ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ

Мальовниче Прикарпаття, як відомо, з давніх-давен славиться за межами України своїм неповторним самобутнім мистецтвом. В експозиції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського представлені всі його види.

Чільне місце серед них займають різноманітні зразки різьби по дереву, особливо різьби площинно-геометричної, тригранне-виїмчастої та рельєфної, якими прикрашали житлові і культові споруди, архітектурні деталі, меблі, сільськогосподарські знаряддя, культові та побутові предмети, музичні інструменти тощо.

Тут широко демонструються численні вироби художньої обробки металу, рогу та шкіри, виготовлені в різні часи майстрами Гуцульщини технікою гравірування, інкрустації, гарячого та холодного кування, плетіння, жирування - це, як правило, речі хатнього вжитку, прикраси для одягу, деталі збруї, зброя.

Привертають увагу речі господарське-побутового призначення: лускоріхи, кресала, стремена, люльки, кептарі, кожухи, чоловічі торбини, пояси-череси, святкові пояси та постоли, які відзначаються вишуканими формами та оригінальним лаконічним декором.

Визначне місце в експозиції музею посідають писанки - мініатюрний шедевр народного мистецтва з багатою історією, традиціями, повір'ями, твори народного живопису - розпис на склі та дерев'яні ікони, які були популярними серед жителів Карпат не тільки як культові речі, а й як декоративно-мистецькі твори.Серед експонатів, представлених у музейній експозиції, високохудожні твори династії Шкрібляків, Корпанюків, Горбових, Волощуків, Ілюків, Кахнікевичів, В.Девдюка, М.Медвідчука, І.Семенюка, О.Бахматюка, П.Кошака, С.Харінчука, Г.Василащук, Г.Герасимович, Г.Вінтоняк, І.Антонюка, В.Гуза, М.Тимкова, В.Кабина, Д.Шкірбляка, П.Цвілик і багатьох інших талановитих митців.

У музеї народного мистецтва, Гуцульщини та Покуття щомісяця відбуваються виставки найрізно¬манітнішої тематики не тільки з України, а і з різних країн світу.

Музей сприяє науковому пізнанню, національному утвердженню, прищеплюючи високі естетичні смаки та уподобання.