Краєзнавча характеристика Греції
4. Державний лад і політичне життя
4.1. Державний устрій
За конституцією 1975 Греція має парламентську форму правління. Головою уряду є прем'єр-міністр – керівник партії, що має більшість місць у парламенті. Уряд на чолі з прем'єр-міністром відповідально перед парламентом. Парламент складається з однієї палати, що нараховує до 300 депутатів, обраних терміном на чотири роки.
Голова держави – президент, що обирається парламентом терміном на п'ять років і може бути переобраний ще на один термін. Президент наділений повноваженнями попереджувати війну й укладати договори з іншими країнами. Він призначає прем'єр-міністра і за рекомендацією останнього – інших членів уряду. Президент може скликати спеціальні засідання парламенту і розпускати його по представленню уряду або по згоді Ради республіки. До складу Ради входять прем'єр-міністр, глава парламентської опозиції, спікер парламенту і колишніх прем'єр-міністрів і президенти демократично обраних урядів. Президент має право накладати вето на законопроекти, але вето може бути переборено абсолютною більшістю голосів членів парламенту. Посаду президента Греції послідовно займали: Константинос Цацос (1975–1980), Константинос Караманлис (1980–1985), Христос Сардзетакис (1985–1990), Константинос Караманлис (1990–1995), Константинос Стефанопулос (з 1995).
Самоврядування. Греція розділена на 13 областей, а ті у свою чергу – на 51 ном. Номи складаються з єпархій, а єпархії розділені на муніципалітети, кінотіти (комуни). Міністр внутрішніх справ призначає префектів номів, яким підлеглі місцеві чиновники (обрані жителями). Монастирі на горі Афон мають особливий автономний статус.
Судоустрій. Система правосуддя включає суди по цивільних і кримінальних справах. Верховний суд розбирає апеляції по вироках судів нижчих інстанцій. У випадку винесення будь-якими судами або адміністративними інстанціями суперечних один одному рішень особливий верховний трибунал розбирає справи з погляду відповідності цих рішень конституції країни.
4.2. Політичні партії
У 1967–1974 діяльність політичних партій у Греції була заборонена, нові партії сформувалися тільки після повернення цивільного уряду до влади в 1974. Після введення нової конституції склалися дві основні партії, споєні внутрішньою дисципліною. Завдяки модифікованому принципові пропорційного представництва вони послідовно змінюють один одну у влади. Вплив дрібних партій істотно обмежено.
Грецький соціалістичний рух (ГСР) утворено 3 вересня 1974 в умовах підготовки до парламентських виборів після падіння військової диктатури.
Партія «Нова демократія» (НД) створена 4 жовтня 1974 на основі колишньої партії Національно-радикальний союз (НРС), що знаходилася при владі в 1956–1963 і 1967.
Комуністична партія Греції (КПГ) була утворена в 1918, до 1920 називалася Соціалістичною робочою партією (СРПГ), а до 1924 – СРПГ (комуністичної).
Коаліція лівих і прогресивних сил (КЛПС) утворена в 1989 поруч лівих партій. Після виходу з неї Комуністичної партії Греції залишилася невеликим лівим угрупованням. На виборах 1993 коаліція зібрала 3% голосів, у 1996 – 5%, у 2000 – 3,2%. Має 6 місць у парламенті країни.Демократичний соціалістичний рух – відкололося від ВСД у 1995, займає більш ліві позиції і проголошує свою прихильність «справжнім соціалістичним цінностям». На виборах 1996, очолена Дімітрисом Цовопасом, одержала 4,4% голосів, у 2000 – 2,7% голосів. Представництва в грецькому парламенті в даний час не має.
Крім основних партій, у Греції існують також: партія «Політична весна» (права, відкололася в 1993 від Нової демократії), Фронт радикальної лівої (об'єднав партію «Нова ліва» і троцькістську Революційну робочу партію; 0,1% голосів на виборах 2000), Екологічна альтернатива (зелені); троцькістські групи «ОКДЕ», Революційна соціалістична організація, Робітник політичний кружок; Грецька революційна марксистська організація, Марксистсько-ленінська компартія Греції; і інші. Мається велика кількість окремих анархістських і автономних лівих груп.