Місто над Прутом

В тридцятих роках XIX ст. серед прогре¬сивної частини коломийської інтелігенції твердо сформувалася думка про нагальну по¬требу відродження української мови, народ¬них традицій, звичаїв, культури. Цьому особ¬ливо сприяли погляди М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича, творців виданої у 1837 р. збірки «Русалка Дністровая», ідеї якої знаходили в Коломиї найпалкіших при¬хильників і однодумців. Той період заклав основи культурно-мистецьких традицій в Ко¬ломиї, започаткував зародження театру і чи¬талень. Тоді ж вперше на засіданні окруж¬ної Руської ради Микола Верещинський го¬ворив про необхідність відкрити гімназію.

В 1860 р. в місті була відкрита друкарня М. Білоуса, в 1865 р. стала виходити перша газета «Голос народний», а в 1867 р. започат¬коване книговидання. Після довгого домаган¬ня в 1861 р. відкрили гімназію, в 1876 р. — гончарну школу, а в 1892 р.— школу дерев¬ного промислу та низку загальних початкових шкіл. В 1877 р. було засноване товариство «Просвіта», а в 1895 р. — «Коломийський Боян». Місто пустило у світ поверх сотню поетів, письменників, публіцистів, понад 70 художників, майже ЗО артистів, композиторів, співаків. Вони і вивели згодом Коломию на рівень визначного культурно-освітнього та мистецького центру Галичини.

Початок XX століття знаменував вагомий поштовх до національного відродження. В місті будують Народний Дім, з 1902 р. про¬водяться Січові свята, створюється мережа музичних і культурно-мистецьких товариств, в травні 1914 р. відкривають пам'ятник Т. Шевченкові. Але починається перша світо¬ва війна і місто направляє сотні своїх добро¬вольців до лав січових стрільців.

15 вересня 1914 р. в Коломию вступили ро¬сійські війська. На околицях міста точилися бої, і воно тричі переходило з рук в руки про¬тивників, чим ще більше ускладнювалось життя коломиян. Під час перебування цар¬ських військ був зруйнований пам'ятник Т. Шевченкові, заборонено видання україн¬ських газет, журналів, книг, закрито україн¬ські книгарні, бібліотеки, припинено діяль¬ність товариства «Просвіта», навчання укра¬їнською мовою в школах, зазнала утисків греко-католицька церква...

1 листопада 1918 р. у Львові було проголо¬шено Західно-Українську Народну Республі¬ку. В ніч на 1 листопада військовий комітет перебрав владу і в Коломиї.

Але польські війська розпочали проти мо¬лодої республіки війну. 15 грудня 1918 р. мі¬сто урочисто провело на фронт 3-й Коломий¬ський курінь. Сотні коломиян пішли добро¬вольцями в Українську Галицьку армію. 15 травня 1919 р. більш як 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, 24 травня в Коломию увірвались румуни, а 16 липня Українська Галицька армія змушена була перейти річку Збруч. Над Галичиною знову на 20 років навис тягар окупації. Коло¬мию заполонили іноземці, їм належав весь економічний потенціал, вся адміністративна та судова влада, а також більшість житлового фонду в центрі міста. Українське населення змушене було тулитись на околицях.

Після 1939 р. в житті західних українців відбулись докорінні соціальні зміни. Однак позначився і сталінський тоталітаризм: ареш¬ти, конфіскація майна, заборона культурно-мистецьких та господарських товариств, творчих спілок. Під час фашистської окупації місто знемагало від постійних облав та роз¬стрілів, єврейське населення було знищене, спалена третина Коломиї. 28 березня 1944 р. радянські війська визволили Коломию.

Місто піднімалося з руїни, поверталося до життя. З висоти сьогоднішніх років добре видно не лише значне зростання економічно-культурного потенціалу Коломиї у повоєнні часи. Далися взнаки також недоліки власти¬ві адміністративно-командній системі. Значну частину місцевої інтелігенції арештували, а сім'ї вивезли в Сибір. Розформували приватні і громадські бібліотеки. На паперовій фабри¬ці щоденно перемелювали найцінніші книги, документи, історичні фотографії, архівні збір¬ки. Потерпіли римо-католицькі священики. Були зруйновані і перебудовані храми.З історії міста, як і з історії краю, були викреслені цілі сторінки, сотні прізвищ ви¬датних діячів культури Коломиї були згань¬блені, а їхні твори піддані забуттю.

Економічна структура міста будувалась за єдиною системою повної і всебічної залеж¬ності від центру та сотень підприємствсу-міжників. Це накладало певний відбиток на господарський розвиток. Коломия поступово змінювала своє колишнє обличчя. Поряд з легковою, харчовою й деревообробною про¬мисловістю в місті з'явилися такі провідні галузі як машинобудівна, металообробна та будівельна.

На базі колишніх дрібних майстерень ви¬росли нові підприємства, продукція яких ста¬ла відомою за межами країни. Це навантажу¬вачі заводу «Коломиясільмаш», обладнання для шкільних лабораторій деревообробного заводу, кабельні вироби металозаводу. Замітно зросли можливості і колишніх цеголень, докорінно модифікованих та об'єднаних в єдине Заводоуправління будматеріалів. З'явилися корпуси нових заводів і фабрик, зросли потужності будівельних і транспор¬тних організацій. Далеко за межами міста ві¬дома продукція гардинної, щетиннощіткової та паперової фабрик.