“Історія міста Коломиї”
Як невідомо, коли виник Коломийський замок, так і невідомо, коли він занепав, втратив своє оборонне значення. Л тому його поча¬ток, основні віхи історії стали таємницею для нашого часу. Та не тільки не судилося нашому сучаснику знати історію цього замку, але й мало збереглося джерел з історії старовинних замків у Львові, Га¬личі, Бурштині, Раківці, Снятині, Печеніжииі та інших містах і се¬лах Галичини. Дослідникам доводиться по крупинці збирати першод¬жерела і відтворювати, хоч приблизно, силуети старовинних замків.
Лише деякі фрагментарні історичні звістки дають можливість уявити, хоч приблизно, загальний вигляд Коломийського середнь¬овічного замку. Можливо, його початок — у XII— XIII ст.
Очевидно, в часи Данила Галицького, коли Коломийщина була основним центром продукування солі, як згадує невідомий автор Галицько-Волинського літопису, в Коломиї мусив бути якийсь двір чи замок.
Каміль Баранський у своїй праці висловлював припущення, що в XIII ст. в Коломиї знаходився замок, який з часом став оборонним на цій території. На жаль, такий здогад не потверджується дже¬рельними даними.
За даними королівської люстрації, на Двірській вулиці прожи¬вало 7 господарів, які зобов'язані були "виконувати раз в тиждень замкову роботу". Знов міські комірники зобов'язані були спрятувати сіпо, гребсти і носити його та давати грошового чиншу по 7 гроні із будинку. Як видно, це були українські міщани, яких використовува¬ли для послуг замку, "замкова обслуга".
Па користь замку давались данини за ті чи інші провини. Так, в 15 пункті Статуту гончарського цеху з 1661 р. зафіксовано, що всякі "люзні ремісники" — тобто позацехові — партачі, коли стане відомо про їх ремісництво, старостинській владі мусили давати данину.
Такий стан Коломийського замку зберігався до 60-х років XVII ст. В 1664 р. старостою в Коломиї став Андрій Потоцький. Вій провів реконструкцію замку, перебудував його з дерев'яного на му¬рований. ІЗ такому вигляді він знаходився до 70-х років XVIII століття.
Після захоплення Галичини Австрією 1772 р. замок остаточно втратив своє оборонне значення, і уряд зніс його в 1778 р. Мури і башти були розібрані, каміння було використано для будови міських будинків, залишилися тільки сліди валів. Руїни колишнього Коло¬мийського замку стояли до кіпця 60-х років XIX ст. В 1871 р. на фундаментах замку збудовано будинок колишньої гімназії, і лише в топоніміці це місце залишилось в пам'яті місцевого населення.
Локалізація, або розселення коломийських міщан по певних дільницях і вулицях — тривалий, кількавіковий процес, який в силу тих чи інших економічних і політичних умов змінювався.
Вперше ми довідуємося про розселення передміщан Коломиї з люстрації 1565 — 1566 рр. Тут сказано, що Коломия є містечком." Ллє вона як важливе прикордонне місто посідала помітне місце в економіці краю, через що отримала "право складу солі" та інших то¬варів ще з 1424 р. Крім того, Коломия залишалась стратегічним гра¬дом на молдавсько-польському прикордонні, звідки нависала тоді ту¬рецько-татарська небезпека, яка, починаючи з XIV ст., постійно тур¬бувала Покуття з центром у Коломиї.
В. люстрації королівщини з 1616 року ми зустрічаємо такий поділ у старій частині міста Коломиї, яке ще на той час було над Прутом: згадуються Ринок (середмістя) і 8 вулиць — Шпитальна, Снятинська, Лелова, Рин, Козя, Глинська, Руський Кут, Двірська. Всі міщани, що на них проживали, платили чиншу від кількості ланів, які вони обробляли. В цілому це складало річно 5 злотих 14 грот.
Коли рух Довбуша набрав великого розмаху на Покутті, стриво¬жена шляхта запросила допомоги від великого коронного гетьмана Йосифа Потоцького. Він звернувся із спеціальним універсалом до шляхти і всього населення Покуття, де закликав до боротьби з опришками Довбуша. Звернення читали по всіх селах і містах краю.30 серпня 1742 року в Коломиї, біля міської ратуші, при зігнанні великої кількості міщан і передміських селян повірений від Коломийського староства зачитав цей універсал. Вій гласив: "Йосиф з Потока Потоцький (пан) у Станіславові, Бродах, Збаразькому князівстві і Немирові, воєвода і генерал київських земель, великий коронний гетьман, лежайський, снятинський, коломийський та інший староста.
Дано 21 серпня 1742 р. у Тернополі. Йосиф Потоцький, вели¬кий коронний гетьман військ Корони".