Наш край в роки другої світової війни

Щоб задушити релігійно-духовне життя, комуністичні правителі закрили усі релігійні установи і навчальні заклади: Львівську Богословську академію, Львівську Перемиську і Станіславську єпархіальні духовні семінарії, заборонили всі чернечі чини, українські греко-католицькі друкарні, знищивши підготовлені до друку журнали “Богословіє” та газету “Нива”. 32 священників, звинувачених в антирадянській пропаганді, було вислано на Сибір. Напередодні війни заарештовано ще 79 священників, з яких 71 закатовано в тюрмах.

Хвиля арештів захлинула західну Україну в 41. Брали всіх підряд, всіх хто належив до будь-яких політичних, наукових, освітніх, молодіжно-спортивних чи інших організацій. Всі вони оголошені ворогами Радянської влади. Перед війною такими людьми вщерть були заповнені тюрми краю. Було влаштовано ряд судових процесів:

В травні 1941 відбулося судилище над 62 хлопцями і дівчатами Дрогобицького, Добромильського, Стрийського і Турківського районів. 20 учасників присуджено до розстрілу, 13 - на 10 років, 19 на 7-8,5 років.Згодом, знову в Дрогобичі, НКВС організувало ще одне судилище над 39 українськими патріотами. 22-розстріл, 8-до 10 років каторжних робіт, чотирьох до 5 років, 5 чоловік депортовано в Казахстан.

Загалом у 1939-41 роках на землях Західної України було заарештовано близько 60 тис чоловік. Понад 50 тисяч звірячо замучені або розстріляні ...

“Визволення” українських земель

Відповівши на це питання можемо перейти до наступного: Чи “визволяли” українські землі чи завойовували? Большевики не визволили Україну, а наново завоювали її, накинувши старе ярмо. Наведу лист колгоспників села Попелюхи, Піщанського району Вінницької області до Микити Хрущова: “Микита Сергійович, батечко наш, заступник. Важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні і голодні, на людей не схожі, гірш худоби живемо... з колгоспу ми нічого не отримали ... як виконаємо план то всі подохнемо”. Зауважу що до “батька” Сталіна можна було писати листи лише за встановленим зразком. Київський обком КП(б)У, наприклад, повідомляв, що 1947 року в усі райони області направлено 10 000 примірників проекту листа до Сталіна від колгоспників.Сталінське керівництво визначало надмірні норми поставок, а якщо ці норми не виконувались то колгоспників звинувачували в тому, що вони піддалися ворожій пропаганді і почали проявляти дрібнобуржуазні настрої. Радянська історіографія зображала “визволителів” безкорисливими, кваліфікованими спеціалістами, які, керуючись інтернаціональним обовязком, їхали на західно-українські землі, щоб “ощасливити експлуатований капіталізмом” тутешній народ, налагодити промисловість, “поставити на нові рейки сільське господарство”. На Західну Україну з східних районів російсько-більшовицької імперії ринули випущені на волю кримінальні злочинці: гвалтівники, грабіжники, нероби, п’яниці. Вони ставали “своїми людьми” – керівниками культурно-освітніх закладів, шкіл, сексотами, обліковцями, міліціонерами, організаторами розподілу “панського” майна. Вони зневажали українську мову, культуру, звичаї. Завдяки їм в Західній Україні сформувався негативний стереотип росіянина.

На “визволеній” території України взимку 1946-47 почався голод. Були випадки людоїдства, про це писав пізніше Хрущов. Сталін називав інформацію про голод фальшивою. Вже навесні 1947 Москва прислала на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У “видатного діяча більшовицької партії і Радянської держави” Л.М.Кагановича.

Чи можна після того вважати повернення більшовиків на Україну в 43-44 її визволенням? Можна шукати і інші причини голоду, але зауважу, що в Західній Україні, яка ще не зазнала ярма колгоспно-радгоспної системи голоду не було.

Українська Повстанська Армія

За часів СССР УПА проголошувалось як “українсько-німецькі буржуазні націоналісти”. Насправді УПА виникла, насамперед, для того щоб боротись проти німецьких окупантів. Безумовно, ще під час німецької окупації не могли не зустрічатись з радянськими партизанами, але сутички з ними не були основними.

Становище змінилося після “визволення українських земель від німецько-фашиських загарбників”, тобто після реокупації українських земель большевицькими силами. Тоді основний удар було спрямовано проти єдиного окупанта, бо українські повстанці присягались “боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу.”