Культурне надбання рідного краю (Київська область)
Київщина - край, багатий на культурну спадщину сукупність успадкованих від попередніх поколінь об'єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного, етно¬графічного, історичного, мистецького, наукового і худож¬нього значення, які є скарбницею української культури. Адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.
У Київській області взято під охорону держави 5430 па¬м'яток історії та культури. Серед них 1844 —археології, 3171 - історії, 188 - мистецтва, 159 - архітектури, 68 - заповід¬них об'єктів природи, зокрема 12 пам'яток садово-парково¬го мистецтва, чотири з яких - національного значення.
Про найдавніший період історії Київщини свідчать музеєфіковані залишки одного з господарсько-побутових ком¬плексів стоянки первісних людей кінця кам'яного віку - па¬леоліту (близько 12 тис. років тому) в с. Добраничівці Яготинського району. Стоянка складалася з чотирьох відокрем¬лених господарсько-побутових комплексів. Центром кожно¬го з них було велике округле житло діаметром близько чо¬тирьох метрів. Під час багаторічних розкопок виявлено і зі¬брано кілька тисяч кісток мамонта, різних предметів та знарядь праці з каменю і кістки, рогу і янтарю, гірського криш¬талю, граніту, кварциту і пісковику.
Нещодавно минуло 24 роки від дня відкриття (1977 р.) музею «Добраничівська стоянка». Досліджував давнє посе¬лення і заснував унікальний музей видатний вчений, Заслу¬жений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук І. Г. Шовкопляс.
Немало зусиль доклав для створення цієї установи вели¬кий ентузіаст збереження культурної спадщини, колишній директор Яготинського історичного музею ім. Т. Г. Шев¬ченка О. С. Непорожній.
На території Київщини залишила сліди одна з прадавніх цивілізацій - легендарна трипільська культура.
Відкриття трипільської культури належить археологу, чеху за походженням, В. В. Хвойці, який у 1893 р. виявив поблизу с. Трипілля стародавнє поселення. Як з'ясувалося, носії цієї цивілізації населяли наприкінці V- III тис. до н. е. величезні обшири Нижньої Наддунайщини, Наддністрян¬щини, Побужжя і частково Середньої Наддністрянщини. Розквіт трипільської культури припадає на період між 3500 і 2700 рр. до н. е. Усього вчені знайшли понад тисячу три¬пільських поселень.
Ранні поселення трипільців складалися з кількох десят¬ків жител і господарських споруд, розташованих рядами або колами; їх споруджували на зручних для оборони, важкодоступних місцях: на берегах річок, схилах долин. У цент¬ральній частині поселень були великі громадські будівлі і вільні площі, що використовувалися як загін для худоби. З часом вони розросталися. Як правило, такі поселення на¬лічували 100 - 200 глиняних будівель. Водночас археологи знайшли низку поселень, що мали понад тисячу різних спо¬руд. Залишки «поселень-гігантів», площею 300 - 450 га, що налічували по 15 - 20 тис. населення, знайдено на Черкащи¬ні поблизу сіл Майданецьке, Доброводи і Тальянка. Це були справжні протоміста, які конфігурацією нагадували величез¬не коло з оборонними спорудами.
Жили трипільці в глинобитних наземних і напівземлянкових будівлях з дерев'яним каркасом. У помешканні була глиняна долівка, поверхня якої обпалювалася багаттям. Дах будови двосхилий, вкритий соломою. У трипільських будин¬ках було кілька кімнат, де дослідники знайшли багато гли¬няних печей, домашніх вівтарів, керамічного посуду, кам'я¬ні та кістяні знаряддя праці. Відомо, що трипільці одними з перших на території України використовували мідь, але міцних виробів у них було небагато.
Трипільська культура мала яскраво виявлений землероб¬ський характер. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, а також бобові, коноплю тощо. Для обробітку землі використовували мотику з кам'яним або роговим на¬конечником. Землю зорювали дерев'яним ралом, застосову¬ючи робочу силу волів. Крім землеробства, трипільці займа¬лися приселищним скотарством (велика і дрібна рогата ху¬доба, коні тощо). Специфіка господарювання (земля безу¬пинно оброблялася 50 - 100 років до початку зниження вро¬жаїв) змушувала давніх землеробів залишати старе поселен¬ня й будувати нове.
Крім високого рівня землеробства, трипільці досягли також великої майстерності у виготовленні глиняного посу¬ду. Вони залишили унікальну розписну кераміку, вміло ви¬користовуючи червону, чорну і жовту фарби. Нерідко трипільський посуд був прикрашений різним орнаментом і штампом.
Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліп¬лювали з глини хлібці, моделі жител, фігурки тварин, жіночі статуетки. Останні були символами родючості, господар¬ського добробуту кожної сім'ї й общини загалом. Різні сим¬волічні знаки на посуді, виготовленому трипільцями, пов'язані з землеробським характером господарства і світорозу¬мінням (зображення сонця, місяця, води тощо).На думку вчених, суспільна організація трипільців грун¬тувалася на патріархально-родових відносинах. Рід очолю¬вав старійшина, який здійснював керівництво як господар¬ським, так і суспільним життям родової общини. Не ви¬ключено, що в трипільців були елементи приватної влас¬ності. Чимало особливостей трипільської культури — систе¬ма господарювання, топографія поселень, будівництво жит¬ла, характер орнаментальних мотивів розмальованої керамі¬ки та ін.- органічно увійшло до культури українського на¬роду1.