Туристичне краєзнавство україни: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади
В узагальненому вигляді основним об'єктом географічного краєзнавства є суспільно-територіальний комплекс (СТК) певної території, який характеризується сукупністю природних ресурсів, населених місць і природоперетворювальних об'єктів [19].
М. Паламарчук і О. Паламарчук цілком слушно зазначають, що СТК як об'єкт вивчення стверджує географічний характер краєзнавчих знань, але він не вичерпує їх. Крім знань про СТК, краєзнавство містить у собі знання історії населення, духовної і матеріальної культури певної території. Зв'язок між складовими елементами національної системи краєзнавства (за Я. Жу-панським і В. Крулем) можна окреслити стилізованою ланкою "територія - час - людина".
На території України формується загальнодержавний СТК, який включає природно-територіальні, історико-територіальні й соціально-територіальні комплекси реґіонів: Волинь, Поділля, Слобожанщину, Гуцульщину та ін. А в основі об'єктів краєзнавства представлені локальні СТК на рівні поселень, низових адміністративних одиниць та інших структурних елементів суспільно-територіального комплексу держави.
П. Шишченко, Президент Українського географічного товариства, розвиває науково-теоретичні засади про об'єктно-предметне поле географічного краєзнавства, яке не обмежується його належністю до системи "географія - країнознавство - краєзнавство (рідний край)". Його предметну сутність суттєво доповнюють науково-теоретичні, методичні, дидактичні, психологічні, виховні аспекти дослідження в системі "індивід - ландшафт - навколишнє природне середовище". У межах України сформувалися своєрідні етноландшафтно-господарські комплекси, які виступають об'єктами географо-краєзнавчих досліджень.
Місце туристичного краєзнавства у системі національного краєзнавства схематично зображено на рис. 2.1:
Рис. 2.1. Місце туристичного краєзнавства у системі національного краєзнавства
З позиції системного підходу формулювалися принципи виділення ландшафтно-господарських систем (ЛГС) - одного з класів геосистем, які створені такими підсистемами: природним середовищем, населенням і господарством. Теорія функціонування ЛГС донині не досить розроблена (зокрема, стосовно критеріїв визначення, ієрархії, типології тощо).
Історично розвинулися системи, адаптовані та розбалансо-вані щодо взаємодії їхніх блоків. Для перших була запропонована дефініція "ландшафтно-етногосподарські системи" (ЛЕГ-системи), чим підкреслюється їхня адаптивність, історичність, органічність і традиційність (П. Шишченко, С. Романчук, Ю. Щур, В. Потапенко, 1996 p.).
Під адаптацією розуміється еволюційний процес узгодження природокористування і ландшафтних особливостей території, результатом якого є відповідність антропогенних навантажень продуктивності, стійкості і ресурсному потенціалу ландшафтів. Ландшафтні чинники відіграють провідну роль у господарському й еколого-фізіологічному та медико-географічному аспектах диференціації ЛЕГ-систем.
Була запропонована така підпорядкованість регіональних ЛЕГ-систем України: ареал, зона, край, область і район. Нижчі ієрархічні рівні ЛЕГ-систем є морфологічними частинами району на елементарному й локальному рівнях диференціації (П. Шишченко, С. Романчук, Ю. Щур, В. Потапенко, 1996 p.).
Поняття "краєзнавство" у 20-х pp. XX ст. розглядалось як метод синтетичного вивчення будь-якої виразної і виділеної за адміністративними ознаками невеликої території. Видатний географ і краєзнавець, професор В. Кубійович у праці "Енциклопедія українознавства" під терміном "краєзнавство" розуміє: "...сукупність інформацій про якусь країну з погляду географії, природи, історії, етнографії, народного господарства тощо; в УРСР під "краєзнавством" розуміють вивчення якоїсь невеликої території з вищеподаних поглядів, звично місцевими силами".
"Краєзнавство", - за визначенням відомого географа О. С. Баркова, - це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та своїми методами дослідження, але таких, що ведуть до єдиної мети - наукового і всебічного пізнання краю".
Нинішньому етапу розвитку краєзнавства, на думку більшості українських учених, більш-менш повно відповідає таке визначення: