Особливості підготовки репортерів для жанру репортаж-розслідування

Особливості підготовки репортерів для жанру репортаж-розслідування

Підготовка репортерів для роботи в жанрі репортаж-розслідування має специфічні характеристики, що залежать від багатьох умов та формуються з першого курсу навчання в Інституті журналістики. Особливість професійного навчання полягає у відпрацюванні теоретичних посилань уже починаючи з перших практичних занять.

Репортери, які мають працювати в розслідуванні, визначаються викладачем часто-густо ін туїтивно, оскільки багаторічна практика дозволяє з першого погляду визначити: чи згодиться студент або студентка для роботи в складному й небезпечному жанрі, чи краще пропонувати майбутньому студентові шукати себе в аналітиці, публіцистиці тощо.

Коли йдеться про інтуїцію, як метод наукового пізнання світу, то для супротивників цього “напівмістичного осяяння” існує універсальна фраза, що її визначив Альберт Ейнштейн на схилі років у книзі “Фізика і сучасність”. Звучить вона афористично-красиво: “Справжньою цінністю є, по суті, інтуїція”.

Так само й при визначенні майбутніх репортерів, які бажають працювати в жанрі репортажу-розслідування. Викладачеві одразу впадає в око невимовна зацікавленість, часом - надмірна життєва енергія, бажання будь-що негайно стати знаменитим в результаті розслідування гучної справи, юначий максималізм і т.д.

Весь цей набір індивідуальних психофізіологічних властивостей індивіда дає можливість судити про його творчу потенцію. Під час заннять з дисципліни “Репортерська праця” досвідчені викладачі Інституту журналістики починають з відпрацювання власне практичних навичок створення будь-якого репортажу.

Так, автор наукової розробки, упродовж кількох практичних завдань відпрацьовує так званий “гачок” - першу фразу, що має привернути увагу читача. Далі йдеться про те, що динамізація розповіді в репортажі-розслідуванні досягається введенням у структуру тексту інтервўю. Але коли фрагмент інтервўю із свідком події, поданий на початку розповіді, має засвідчити достовірність того, що відбувається, то такий самий фрагмент, поданий вже у другій частині репортажу-розслідування має містити в собі “бекграунд”, порівняльні характеристики. З урахуванням національного менталітету, бажано ввести у текст репортажу-розслідування елементи аналітики, цифрові дані - тоді весь матеріал справляє враження ґрунтовної розробки.

Навіть виходячи з цих суджень стає зрозумілим, що практичні заняття з репортажу-розслідування неодмінно включають теми інших дисциплін: професійної етики, психології та журналістської творчості; студентам треба дати уявлення про аналітичні жанри, познайомити з різновидами “нової” журналістики і т.д.

Тому проблема “постановки пера” в репортажі-розслідуванні має вирішуватися лише в комплексі всіх, без виключення дисциплін, що вивчаються в Інституті журналістики.

Адже, приміром, пишучи про економічні розслідування не можна обійтися без знань бодай основ економіки; розгортаючи літературне розслідування - слід мати уявлення про сучасне літературознавство; пишучи репортаж-розслідування на кримінальну тематику, необхідно володіти специфічними знаннями в галузі юрисдикції.

Тому перед професійним викладачем стає дилема: готувати репортерів у жанрі репортаж-розслідування, емпірично, чекаючи поки вони набудуть професійного і теоретичного досвіду, чи, починаючи з молодших курсів обирати кожному індивідуально вузьку спеціалізацію, що має не тільки визначити професійні уподобання репортера, а й стати визначенням, власне, долі?

Патетика тут не зайва, оскільки людина, яка проводить розслідування в будь-якій галузі людського пізнання - літературі, медицині, історії - настільки визначається самою динамікою процесу, (водночас помноженою на прагматизм і елементи наукового аналізу), - що потім не мислить собі життя в іншому стилі.

Особлива річ - розслідування журналістське, яке передбачає не тільки динамічність, а й швидку публікацію відповідного матеріалу, а згодом - очікування неадекватної реакції на факти, викладені в матеріалі репортажу-розслідування.