Преса Донбасу - від зародження до 1917 р.
Преса Донбасу - від зародження до 1917 р.
Територія, яку нині займають Донецька та Луганська області, довгий час належала до Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область). Тому початком місцевої журналістики слід вважати 1838 рік, коли за рішенням царського уряду в семи губерніях Малоросії почали видаватися офіціозні газети губернських управ. “Екатеринославские губернские ведомости” - одна з них, перший номер її було видано 7 січня 1838 року, останній у 1918 році.У різні періоди вона виходила раз, двічі (з 1868 р.) або тричі (з 1904 р.) на тиждень, а з 1894 по 1900 - навіть щодня. Її зміст становили, крім інформації про діяльність місцевих органів влади, матеріали про сільське господарство й торгівлю, вибори до земських управ, міської думи, культурне життя краю тощо. Другий великий часопис - журнал “Екатеринославские епархиальные ведомости”, що виходив двічі-тричі на місяць, теж був офіційним виданням братства святого Володимира при Катеринославській духовній семінарії. Часопис церковного напрямку мав, втім, і неофіційну частину. Протоколи з'їздів духовенства, сучасні події та історія православної церкви складали переважно зміст його номерів.
Власне на теренах українського Донбасу, тобто Донеччини, Луганщини та західного Донбасу (з центром у Павлограді) перші газети були започатковані наприкінці XIX століття. В історії луганської преси важливу роль відіграв Слов'яносербськ, який певний час був адміністративним центром краю. Саме тут вийшов перший і певний час єдиний україномовний часопис Луганщини “Слав'яносербський хлібороб” - з листопада 1917 р. по 1918 рік його видавали Слов”яносербські повітова селянська спілка та спілка кредитних і позиково-ощадних товариств. Лише з 12 номера газета почала виходити рідною мовою, а до того часу виходив російськомовний “Славяносербский хлебороб”, газета, яка перед тим, з 1 липня цього ж року, мала назву “Голос крестьянина”. Ці номери щоденної селянської громадсько-політичної, соціалістичної та кооперативної газети зберігаються в Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі. Товариство “Просвіта” видало у Павлограді один номер україномовного часопису “Степ” - від 1 квітня 1917 року, редактором його був К. М. Зінковський. Події цій надається велике значення саме через малочисельність української преси Донбасу: просвітянський “Степ” згадує навіть А.Животко в своїй “Історії української журналістики” мюнхенського видання.
Історію російськомовних періодичних видань Донбасу, які висвітлювали життя краю, слід розпочати від 15 грудня 1899 року, коли в крупному портовому місті Маріуполі почала видаватися громадська та торгово-промислова газета “Мариупольский справочный листок”, що виходила тричі на тиждень до 1900 року. Всього було випущено 53 номери цієї газети, редактором та видавцем якої був П. Н. Фалькевич. Перші п'ять її номерів можна знайти в Російській національній бібліотеці у Санкт-Петербурзі.
Преса Луганщини започатковується у 1903 році, коли почала виходити двічі на тиждень до 1906 року безкоштовна газета “Донецкий листок” - видання “опекунства крестьянских сирот и округа Славяносербского уезда” - її редактором був М. А. Унгер-Штернберг (або Штерберг).
З того ж року, і до 1913 р., також безкоштовно, тричі на місяць виходив “Листок объявлений Славяносербского земства”, з початку 1914 р. - під назвою “Известия Славяносербского земства”, згодом, з 1915 р., під час тимчасової зупинки, - “Луганский листок” (див. нижче). Цікавим явищем в місцевій пресі 1905 - 1906 рр. була щоденна суспільно-літературна газета “Донецкое слово”, яка робила ставку на високу оперативність, друкувала термінові, а в разі потреби і вечірні випуски. Цю назву перебрала з 1 лютого 1906 року інша газета, яку спочатку (до 11-го номера) продовжував рдагувати та видавати А. П. Єленєв, а далі редактором-видавцем став І. В. Сладковський.
“Пік” розвитку луганської преси часів першої російської революції припав на 1906 рік, коли майже одночасно тут виходили:
“Донецкое слово” (з 1 лютого по 16 червня випущено 42 номери), згодом “Донецкие новости” (з червня по серпень - 21 номер, ця гвзета надсилалася передплатникам “Донецкого слова”, видання якої було призупинено. Редактор-видавець А.-Б.Л. Ривлін). Після припинення й цього видання передплатникам “Донецкого слова” продовжувала надходити газета “Донецкая речь” (з серпня по вересень вийшло 29 номерів, до окремих з них випускався додаток. Редактор-видавець Б. Ф. Шульгін,). Всі три - суспільні і політичні газети, присвячені “интересам трудящегося населения”, виходили, за тодішнім територіальним діленням, на “Донецький промисловий район”;
“Донецкая истина” - щотижнева політична, громадська та літературна газета випускалася від листопада 1906 р. по вересень 1907 р., редактор-видавець А.-Б.Л. Ривлін;
“Северный Донец” - громадсько-політичний орган, “посвященный защите интересов труда”, загалом від 30 вересня 1906 року вийшло 36 номерів, редактор-видавець Л. О. Соколов (псевдонім - Л. Долін).Лише в архівних документах збереглася згадка про щоденну газету “Донецкое эхо”, що виходила тут в 1906 році.