Структура тексту як чинник комунікації

Структура тексту як чинник комунікації

Структура тексту, його організація як виваженого і спеціально сформованого повідомлення передбачає не лише чітке розуміння завдань комунікації, але й використання спеціальних прийомів та методів зазначеної організації.

"Редакторський аналіз розкриття теми автором, - пише Володимир Різун, - є аналізом її системно структурної поняттєвої організації, що включає визначення поняттєвої повноти, обсягу теми, зв'язків між поняттями, що становлять основу теми."[Різун, 233]

Попри конкретні психологічні, соціальні культурні умови сприймання твору, будь-який твір містить об'єктивно представлений набір засобів впливу. Дослідження цієї бази на лінгвістичному рівні передбачає визначення компонентів твору, що несуть у собі основне тематичне навантаження, особливостей їх поєднання у творі та доцільності і ефективності такого поєднання.

Говорячи про твір, ми маємо зважати на систему компонентів, його складових частин. Цікавою у цьому плані є думка А. А. Мельничука про розрізнення системи і структури твору: "Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, що утворюють більш складну єдність, яка розглядається відносно елементів - її частин, а під структурою склад і внутрішню організацію єдиного цілого, що розглядається з точки зору його цілісності"[Мельничук, 25].

У окремих публіцистичних творах, які представляють, як правило, агітаційний жанр, окрім властивої, реальної структури часто буває присутня виділена чи актуалізована структура - мається на увазі виражена за допомогою технічних засобів (кегль, гарнітура шрифту, інші виділення) послідовність головних думок і ідей.

Мета такої організації тексту не лише привернути увагу до основних (програмних) положень статті, але й визначити систему поглядів і переконань пропагованих даною статтею, полегшити для читача сприйняття при повторному прочитанні чи подальшому осмисленні матеріалу.

При використанні цього прийому часто можна спостерігати неузгодженість властивої, реальної структури і актуалізованої в тексті. Неузгодженість ця може проявлятися у вигляді:

- аморфності (нечіткості) тематичної структури, а оскільки актуалізована структура якраз і виражає специфіку поєднання тематичних блоків, то такий факт говорить про загальну тематичну аморфність твору;

- невідповідності загальним положенням твору вичленованого актуалізованою структурою комплексу ідей

- послаблення прагмематичної (впливової) сили твору.

Прикладом такого неузгодження двох структур може слугувати заява Президії Центрального Проводу РУХу "Позиція українського Народного Руху щодо ефективності Всеукраїнського Референдуму", опублікована у спецвипуску "Народної газети", березень 2000.

У Заві представлено сім основних тематичних блоків, кожен з яких загалом відповідає темі. Але актуалізована структура, яка теж відображає сім позицій, часто суперечить не лише загальній структурі, але й сама по собі є досить суперечливою: 1-й тематичний блок - РУХ поборник інтересів простого народу і сприяє безпосередньому волевиявленню громадян; 2-й тематичний блок - слід знаходити всі можливі компромісні шляхи аби не допустити до референдуму (мотив - збереження народних грошей); 3-й тематичний блок - виражений у 6 підтемах і представляє інформацію про проблеми винесені на референдум (згідно пропонованих 6 питань); 4-й тематичний блок - заява про не підтримання Референдуму; 5-й тематичний блок - доцільність проведення Референдуму; 6-й тематичний блок - формування віддаленої мети ("скористатися сприятливою ситуацією і спрямувати енергію суспільства на вихід з економічної кризи"); 7-й тематичний блок - ствердження позиційного центру через формулювання близької мети (Рух ініціюватиме розпуск парламенту).

Таку структуру можна представити у вигляді схеми:

Схема актуалізованої структури статті