ПРЕСА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ

Тематично газети для селян поділялися на такі, що переважно приділяли увагу:

•політичним, громадським, соціальним, культурним подіям;

•публікаціям “ужиткового” характеру, перш за все практичним порадам по веденню сільського господарства: рільництва, тваринництва, молочарства тощо.

Від того, які публікації у виданні переважали, газети відносять до “універсальних” та вузькоспеціальних.Скажімо, двотижневик “Народня справа” або орієнтований на молодого читача місячник “Молоде село” слід віднести до таких, що видавалися саме для широкого читання. Тут друкували інформацію й коментарі про політичні, економічні події в Україні та за її межами, культурно-просвітницькі проблеми, юридичні й економічні поради тощо. Вони розширювали коло селянських інтересів, орієнтували людей у бурхливому потоці подій, сприяли згуртуванню господарів у боротьбі з експлуатацією, порушеннями законів тощо.

Натомість інші газети займалися суто господарськими справами - як, наприклад, місячники “Сільський світ” (1934-1937 рр.) або “Український агрономічний вісник” (1934-1935 рр.). З 1930 по 1939 роки тут виходила газета “Нове село”. Вузькоспеціальні газети відповідали потребам селян-газдів: це “Сільський агроном”, “Український пасічник” (1928-1944 рр.), місячник “Шовківництво” (1928-1929 рр.).

Слід відзначити порівняно великі тиражі цих газет. Скажімо, для Польщі того часу видання українських газет тиражем 5 - 10 тисяч екземплярів - це була велика подія.

Зазначимо як приклади залучення читачів та розширення аудиторії досвід редакції часопису “Нове село”, яка обіцяла “300 зл. (чимала в тій валюті сума - авт.) допомоги на випадок втрати працеспособності від нещастя при умові виплачення цілорічної передплати”. Інша впливова газета, “Народня справа”, видавала будь-кому з своїх 30 тис. передплатників допомогу в разі пожежі чи падіння худоби. Такі заходи посилювали цілеспрямовану роботу редакцій по пропаганді української преси (зауважимо, не окремих видань, що прагнули зробити собі рекламу, а преси в цілому): “Найкраща зброя у мирній війні - це українське друковане слово” (“Народня справа”).

Сільська преса Галичини в умовах міжвоєнної Польщі, режиму диктатури Ю. Пілсудського та національного гноблення українців, виконувала такі соціальні завдання:

•формувала світогляд українського селянина: селяни, об’єднуючись навколо газет, відчували себе згуртованою масою, а отже соціальною силою;

•в умовах фактичної окупації краю Польщею вони допомагали селянинові, пригнобленому, пригніченому не тільки з класового, а і з національного боку, подолати відчуття власної меншовартості і як бідного трудівника, і як українця, тобто представника національної меншини у Польщі;

•піднімала культурний і освітній рівень українського населення.

Селянська преса в Галичині була досить розвиненою і дійсно відповідала своєму соціальному покликанню - добиватися поєднання, просвіти, піднесення культури, економіки сільськогосподарських родин і піднесення добробуту всієї української спільноти.

За оцінками сучасників, газети “вказували “дорогу правди”, куди і як іти, ”щоби не наймитами вічними бути, але господарями вільними, щоби наше селянство почувало за собою право і силу, і хребет випростувало, щоби знало, що в світі рахуються тільки з свідомими і зорганізованими”.

З цього випливає, що досить розвинена селянська преса Галичини завдячувала своєму успіхові тим, що була орієнтована і на цілий суспільний прошарок, і на конкретного читача, мала як загальнокультурний, так і прикладний, господарський характер, тобто за ступенем свого розвитку наближалася до сучасної преси.

Видавалася преса і для сільських дітей, наприклад, “Різдвяна зірка”.