Українська правова держава. Роль молоді в її розвитку

а) необхідність зв'язати правом (загальносоціальним, що ха-рактеризується правами людини, народу, людства) діяльність держави та її органів;

І б) формування правового механізму, з допомогою якого мож-| на було б подолати відчуження людини і громадянина від засобів

• виробництва, власності, від безпосередньої та представницької і форм демократії;

| в) чітку роботу законодавчої влади на основі Конституції України і конституційних законів;

г) створення системи незалежних загальних і спеціалізова¬них судів та інших ланок судової системи України. Поки що в нашій державі в повному обсязі не забезпечено функціонуван¬ня судової системи відповідно до Конституції України;

ґ) формування у людей (народу України) нового правового мислення, високого рівня правової культури, знань про життє¬во необхідні закони та вміння використовувати ці закони в по¬всякденному житті.

Отже, правова держава в Україні — це така держава, яка взає¬модіє з громадянським суспільством та в якій досягнуто пріоритет прав людини; яка зв'язана саме цим правом і підкоряється йому; де законодавча, виконавча і судова гілки вла¬ди закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, народу і людства у повсякденній діяльності.

ШЛЯХИ ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНИ.

Ось чому дуже важливо визначити принципові заходи з формування громадянського суспільства та правової держави в Україні. Але передусім слід зазначити, що багато дослідників обминають ці питання, а роль держави в цьому процесі зали¬шається незначною.

Основою кожного громадянського суспільства є, поза сумнівом, приватна власність, яка може існувати і розвиватись у різних формах. Упродовж століть визначні філософи та громадські діячі відзначали велику користь власності як осно¬ви суспільства. Ще в середині XIX ст. М. І. Костомаров писав у своїй праці «Дві руські народності», що в Україні кожен хлібороб є самостійним власником свого добра, яке дає йому необхідні переваги в суспільному житті. Російський просвітитель І. П. Пнін на початку того ж століття зазначав, що тільки власність грома¬дянина є душею громадянського співжиття та безпеки особистості. Щодо знаного російського філософа В. С. Соловйова, то він узагалі підкреслював, що, згідно із загальноприйнятим філософським визначенням, власність це не що інше, як ідеальне продовження особистості в речах чи її перенесення на речі1.Наявна теоретична спадщина та деякі наукові розробки до¬зволяють сформулювати основні риси формування громадянсь¬кого суспільства:

а) забезпечення свободи та ініціативності людини, що спрямовані на задоволення її розумних потреб і не шкодять за¬гальним інтересам;

б) такий розвиток суспільних відносин, за якого людина роз¬глядається як мета, а не як засіб;

в) ліквідація відчуженості людини від соціально-економіч¬них структур і політичних інститутів та реальне забезпечення здійснення принципу рівних для всіх можливостей;

г) забезпечення прав і свобод людини і громадянина держа¬вою, її органами та соціальними структурами громадянського суспільства;

ґ) багатоманітність різних форм власності, серед яких при¬ватна власність в її різних формах посідає домінуюче місце як основа ініціативної, творчої підприємницької діяльності;

д) здійснення справедливого твердження, що лише у власності особа виступає як розум і тільки володіючи власністю людина може бути справді вільною та ініціативною в усіх її по¬чинаннях;

е) реалізація багатоманітності духовного життя суспільства, в основі якого — визнання гуманістичних і демократичних за сутністю загальнолюдських цінностей;