Іноземний досвід медичного страхування

В таких умовах функціонують практично всі медико-соціальні програми США.. Нові моделі Національної системи охорони здоров'я передбачують збільшення розмірів страхових внесків, що супроводжують зріст цін. Тому, обов'язкове медичне страхування не зустрічає широкої підтримки серед малозабезпеченого прошарку населення у США (Levey S, Hill J.,1989).

У Канаді з 1971 року введена Національна система універсального медичного страхування, яка включає сплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% всіх затрат на охорону здоров'я.

Добровільне медичне страхування має незначний розвиток та забезпечує виплати тільки в тих сферах, які не покриваються універсальним страхуванням.

В Австралії основу системи медичного страхування складає програма “Медікер”, згідно з якою всьому населенню сплачується 85% вартості різних медичних послу, окрім стоматологічної, оптикометричної та швидкої допомоги. Фінансування виконується за рахунок страхових внесків в розмірі 1% заробітної плати. Малозабезпеченим медичну допомогу надають безкоштовно в державних медичних закладах. Добровільне медичне страхування мало розвинуте та надає додаткові послуги (Лошак А.Я., 1989).

Система медичного страхування у Японії складна та багатобічна. В 1984 році відбулось злиття декількох програм і в теперішній час функціонує дві програми: державна та суспільна. Страхуванню підлягають всі працівники на підприємствах із числом працюючих 5 та більше чоловік, а також члени їх сімей. Сума страхового внеску нараховується зі стандартного заробітку, що визначається щомісячно. Страхові компанії також проводять добровільне медичне страхування для підвищення комфортності обслуговування, використання дорогих медикаментів та медичних технологій.

Таким чином, підбиваючи підсумок короткого огляду різних програм і систем медичного страхування в різних країнах, що знаходяться в різних частинах світу, потрібно констатувати, що у всіх країнах використовуються ті чи інші форми й види медичного страхування як добровільного так і обов'язкового і лише такі економічно розвинуті країни як Великобританія, Швеція Канада, Австралія можуть дозволити собі мати державну систему фінансування охорони здоров'я, але навіть в цих економічно розвинутих країнах присутні системи медичного страхування.Отже, виходячи з вищенаведеного огляду можливо зробити лише один висновок, що альтернативи медичному страхуванню не має. Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вартанян Ф.Е., Гейвандова И.И. Нові підходи в розвитку охорони здоров'я Великобританії // Здравоохранение Рос. фед. - 1991.-№5.-С. 23-25.

2. Лошак А.Я. Страхування здоров'я в розвинутих капіталістичних країнах // Експрес-інформація. Соц. гігієна та організація охорони здоров'я. - 1989.-№7. С. 1-14.

3. Сибуріна Т.А. та співавт. Досвід організації медичного страхування в зарубіжних країнах. - М., 1992.- 95 с.

4. Шейман И.М. Бюджетно-страхова система охорони здоров'я К.,- 1992.- 127 с.

5. Brohams D. The swedish medical insurance schemes \\ Lancet.- 1998.- Vol. 1, №8575.-P. 43-47.

6. Levey S., Hill J. National health insurance - the triumph of equivocation\\ N.Engl. J.Med..-1989.-Vol.321,№25.-P. 1750-1754

7. de Pouvourville et all. Hospital system Management in France and Canada - Social Science and Medicine,1985, №2.- P 157. 298. № 667.- P. 437-439.

8. Staples C.L. The politics of emploument-lased insurance in the United States\\ Int.L.Hlth Serv.-1989.-Vol.-19. №3.-P. 415-431.

9. Van de Ven W. Hov Can we Prevent Cream Skimming in a Competitive Health Insurance \\ European Economic Review. Sept. 1991.