Місце та роль страхових ресурсів у забезпеченні фінансової надійності страховика

Для опрацювання проекту Правил в Лізі страхових організацій України було створено методологічну комісію з питань формування страхових резервів, яка проаналізувавши проект Правил, підготувала зауваження та пропозиції. Аналіз розділів проекту Правил показує, що деякі норми значно обмежують можливості розміщення страхових резервів та ставлять страховиків в гірші умови порівняно з тим, що діють на сьогоднішній день.Проектом Правил передбачено формування та розміщення страхових резервів як з страхування життя, так і з видів страхування, інших, ніж страхування життя. Сьогодні ринок страхування життя, як абсолютно не розвинений, потребує особливих та спеціальних законодавчих умов. Важливо відмітити, що в Законі України “Про страхування” вже закладено такий підхід, а саме:

а) страховики, які мають ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування (ст.38 Закону);

б) формування страхових резервів із страхування життя здійснюється окремо від інших видів страхування, оскільки, наприклад, резерви довгострокових зобов'язань, формуються не тільки за рахунок надходжень страхових премій, а і за рахунок інвестиційного доходу (ст.31 Закону);

в) грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя можуть бути визначені у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань (ст.19 Закону);

г) для страховиків, які мають ліцензію на страхування життя, передбачено право інвестування сформованої у порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервів у вільноконвертованій валюті за межі України (п.11 Прикінцевих положень Закону).

При цьому слід зазначити, що договори довгострокового страхування життя укладаються терміном понад 10-50 років і тому до розміщення коштів резервів довгострокового виконання страхових зобов'язань мають бути пред'явлені особливі вимоги. Беручи до уваги вищевикладене, необхідно прийняти окремі правила формування та розміщення страхових резервів для страховиків, які мають ліцензію на страхування життя.

Порівняно з діючим Положенням про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, затвердженим Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю за №41 від 26.05.1997р. та зареєстрованим Міністерством юстиції України за №221/2025 від 17.05.1997р., в проекті Правил запропоновані суттєві зміни до розділу „Розміщення страхових резервів”. Так, категорія активу „нерухоме майно” приймається для представлення страхових резервів в обсягах не більше 20% від обсягу наявних страхових резервів, з них величина одного об'єкта - не більше 5%. Безумовно, позитивним є підвищення у два рази частки нерухомого майна у представлені страхових резервів, оскільки подальший розвиток страхового ринку неодмінно призведе до збільшення кількості операційних приміщень страховиків, що в свою чергу значно покращить обслуговування населення. Разом з тим, запропоноване обмеження щодо представлення одного об'єкта нерухомості в розмірі лише 5% від обсягу страхових резервів є передчасним, оскільки:

1) знижує мотивацію страховиків до підвищення доступності та якості послуг та, в цілому, є кроком назад щодо стимулювання інвестицій у ринок нерухомості та підвищення капіталізації страховиків і доступності страхування;

2) не відповідає сучасному стану та тенденціям розвитку ринку нерухомості;

3) спонукає до розширення «сумнівних» угод по коригуванню структури активів, які при тому будуть мати об'єктивну основу, оскільки великі компанії, які інвестують значні кошті в основні фонди для здійснення операційної (не фінансової та не інвестиційної) діяльності, будуть вимушені шукати інші шляхи для наповнення резервів. Крім того, подібне обмеження означатиме, що лише 3-5% активів компанії зможуть бути вкладені у розвиток приватного ринку нерухомості;

4) не впливає на підвищення безпечності та диверсифікованості вкладень, оскільки на відміну від виправданих обмежень щодо банківських депозитів, щодо яких кредитний ризик одного банку має бути лімітований, наявність подібних об'єктів нерухомості при загальному падінні цін на ринку не дозволить зменшити збитки страховика. Таким чином, необхідно зняти обмеження щодо величини одного об'єкта нерухомості.

З метою запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників страховим організаціям необхідні фінансові інструменти розміщення коштів резервів, зокрема, активів такої категорії як державні цінні папери. Враховуючи те, що ціні папери, які емітуються державою є найбільш надійними фондовими активами, то обмежень, щодо таких інвестицій не може бути. Що стосується зобов'язання страховим організаціям вкладати певний мінімум страхових резервів в державні цінні папери, то з цим не можна погодитись. Слабкий розвиток фондового ринку, а саме відсутність вторинного ринку обігу державних цінних паперів, де власне і розгортається обіг, не дозволять страховим організаціям розміщувати кошти страхових резервів з урахуванням ліквідності. Крім цього такі зобов'язання зменшують інвестиційні можливості страховиків.