Страхування депозитів

б) обов'язкова участь банків у системах страхування депозитів;

в) мінімальна квота повної страхової відповідальності має становити 20 тис. євро (для Іспанії та Португалії - 15 тисяч євро). Тепер ці квоти (страхові суми) є досить різновеликими навіть у тих країнах, які мають однаковий рівень економічного розвитку.

Отже, поза зазначеними рекомендаціями національні системи депозитного страхування можуть набувати різних рис. Проте, як показує міжнародний досвід, в основу побудови цих систем по¬трібно покласти такі принципи:* Інституційний характер організації депозитного страхуван¬ня, тобто вона має базуватися на створенні самостійного міжбанківського страхового фонду за ретроспективним методом. Фонд має бути керований як товариство взаємного страхування зо¬бов'язань банків перед вкладниками.

* Фонд страхування депозитів має формуватися суворо на стра¬ховій основі, що передбачає вирівнювання ризиків окремих банків.

* Участь у депозитному страхуванні усіх банків та інших фі¬нансових закладів, які приймають депозити, обов'язкова.

* Імперативність регуляційних норм діяльності систем депо¬зитного страхування.

* Змішаний характер організації систем депозитного страху¬вання, який передбачає організаційну та фінансову співучасть як недержавних, так і державних структур.

* Обмеженість страхової відповідальності банків установле¬ною квотою відшкодування депозитів.

* Власна участь застрахованих у покритті ризиків неповер¬нення депозитів. Може бути застосована регресивна шкала роз¬рахунку страхового відшкодування.

* Диференціація страхових тарифів у межах банків-страхуваль-ників згідно зі ступенем їх загальної ризикогенності, яка постійно і докладно вивчається фондом депозитного страхування.

* Окремі підходи до страхування вкладів фізичних та юриди¬чних осіб.

* Страхове відшкодування надається на одного вкладника, а не на один вклад.

Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаче¬ному законодавством.

Страхування від втрат прибутку

В економічній, страховій літературі зміст поняття фінансового ризику не є однозначним. Здебільшого страхування фінансових ризиків розглядається у вузькому та широкому розумінні. У вузь¬кому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків, а широке його розуміння охоплює також усі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричи¬нюють фінансові втрати.

Згідно з класифікацією ризиків, пропонованою Першою дире¬ктивою ЄЕС від 24 липня 1973 року, до групи фінансово-кредитних ризиків віднесено як ризики, що виявляються у зв'язку із наданням кредитів, так і ризики, які призводять до інших фі¬нансових збитків. Серед більш ніж десяти ризиків, об'єднаних у фінансову групу, найбільш загрозливим є ризик втрат прибутку. Прибуток є одним із найважливіших результативних показників фінансово-економічної діяльності будь-якого господарського суб'єкта. Отже, страхування від втрат прибутку є найбільш репре¬зентативним видом страхування фінансових ризиків.

На відміну від багатьох видів страхування, предметом захисту яких є наявне майно, страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої користі. Випадкова втрата майбутньої користі (у даному разі - очікуваного прибутку) може настати передусім з причин випад¬кового спаду виробничого процесу або навіть його зупинки. Зби¬тки, яких господарський суб'єкт може зазнати внаслідок цього випадку, не обмежуються лише втратою майбутньої користі. До них слід також додати кошти, витрачені на оплату так званих постійних потреб, зумовлених необхідністю постійно підтриму¬вати життєдіяльність господарського суб'єкта, а також пов'язаних із процесом його повернення до попередньо визначе¬ної виробничої програми. Крім того, якщо зниження чи призупи¬нення виробничого процесу настало внаслідок непередбаченого випадку, то обсяг збитків може зрости за рахунок витрат, які здійснені з метою протистояння наслідкам цього випадку. Отже, втрата майбутньої користі, а відповідно і її страховий захист, ні¬коли не виявляються самостійно.