Дискантне (публічне) рейтингування суб'єктів страхового бізнесу

Рейтингування (тобто присвоєння рейтингу) страхових компаній — поширений у закордонній практиці процес незалежного оцінювання, який здійснюється за визначеними правилами і методиками. Це дає змогу:

• страховим компаніям засвідчити свою фінансовою надійність, можливість виконувати поточні і майбутні зобов'язання за страховими продуктами (послугами), що реалізуються;

• потенційному страхувальнику визначитися з вибором страховика не за критерієм популярності і рекламної активності, а з урахуванням ширшого спектра чинників, що впливають на якість і надійність страхового захисту;

• стати могутнім інформаційним інструментом для її інвесторів та кредиторів, оскільки очікувана ефективність діяльності, перспективи зростання страхової компанії також багато в чому обумовлені його рейтинговою оцінкою.

Теоретичні основи, методичні принципи і практичний досвід рейтингування в іноземних країнах викладено у фахових виданнях [2; 6; 7; 8; 9; 11; 12].

Провідними світовими рейтинговими агентствами в галузі страхування є Standard&Poor's Corp., Moody's Investor Service Inc., F.M.Best Company, Duff&Phelps Credit Rationg Co., Fitch IBCA. Кожна з цих компаній застосовує свої методичні підходи і до процедури рейтингування, і до присвоєння рейтингу [2]. В усьому різноманітті підходів, що використовуються, можна виділити спільні риси, характерні для цієї процедури:

1) рейтингові агентства, як правило, працюють за замовленням страхових компаній, які хочуть отримати рейтинг надійності;

2) присвоєння рейтингу відбувається на основі опрацювання великого переліку інформаційних джерел, які добровільно надаються рейтинговому агентству страховою компанією. Ці джерела охоплюють практично всі аспекти її життєдіяльності і основні бізнес-процеси (характеристика страхових продуктів, поля (ніші) страхового ринку, каналів збуту (просування) страхових продуктів, страхові та фінансові звіти, дані про інвестиційний портфель і розміщення страхових резервів, інтеграційні зв'язки страхувальника тощо);

3) остаточний рейтинг, який виставляється в буквеній, цифровій або символьній формі, є узагальнюючою оцінкою як поточної фінансової надійності (безпеки), так і оцінки галузевих і корпоративних ризиків втрати фінансової стійкості під впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ, наявності у страховика потенціалу розвитку (розширення поля страхування, власного капіталу, підвищення ефективності управління, фінансової гнучкості тощо), і, як наслідок, підвищення в майбутньому його страхової та інвестиційної привабливості;

4) методичні прийоми присвоєння рейтингів, як правило, є інтелектуальною власністю рейтингових агентств і не розголошуються, зокрема і для запобіганнякнесумлін-ності і шахрайства у наданні інформації;

5) враховуючи значущість рейтингу для успішності бізнесу страховика, він може надавати рейтинговому агентству додаткову інформацію, вивчення якої сприяє присвоєнню вищого рейтингу, а також відмовлятися від публічного оголошення рейтингової оцінки, з якою він не згоден або яка може нанести збиток його бізнес-інтересам;

6) після присвоєння рейтингу рейтингове агентство продовжує здійснювати моніторинг страхового ринку, інвестиційної та фінансової діяльності страховика і у разі різкої його зміни може відкликати або відкоригувати присвоєний рейтинг;

7) іноді використовують практику, коли відбувається присвоєння рейтингу за власною ініціативою (так званий публічний або дистанційний рейтинг) на основі аналізу даних публічної звітності страховика, про що обов’язково роблять відповідну ремарку. Як правило, він присвоюється на першому етапі роботи зі страховою компанією як первинна оцінка ступеню її розвитку і надійності або для основних операторів ринку у разі їх відмови від надання повної інформації про себе.

Практика рейтингування страхових компаній за останні роки набула розвитку в Російській Федерації. Визнаним лідером цієї діяльності є агентство «Експерт РА», докладна інформацію про діяльність якого публікується у журналі «Эксперт», а також на сайті агентства [13]. Основне ранжування страхових компаній здійснюється на основі оцінки їх платоспроможності, тобто здатності виконати відповідні страхові зобов'язання перед клієнтами, виходячи з наявних активів, участі перестрахувальників у відшкодуванні збитку за ризики, передані для перестрахування. Як базова характеристика платоспроможності використовується коефіцієнт поточної ліквідності.