Доходи, витрати і прибуток страховика

Отже, студент має запам’ятати, що всі види доходів, які отримує страхова компанія від проведення страхових операцій, а саме: страхові премії за договорами страхування і перестрахування; комісійні винагороди за перестрахування; частки страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; повернені суми із централізованих страхових резервних фондів; повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій, — це доходи страховика від його основної діяльності.Крім страхових доходів, страховик має доходи від інвестиційної діяльності. Ці доходи — похідні від первинних доходів страховика (страхових премій). Їх склад залежить від напрямів інвестиційної діяльності страховика, а ці напрями, в свою чергу, — від джерела походження коштів, що використовуються для інвестування: чи це — власні кошти у вигляді статутного фонду, спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку, чи це — залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування власних коштів законодавчо не регламентується, воно проводиться страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд.

Інвестування залучених коштів, а отже, можливості отримання певних видів доходів, жорстко регламентується. Регламентування пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатися ними він повинен з особливим ступенем обережності, на основі дотримання законодавчо визначених принципів, які мають бути добре засвоєні студентами. Необхідно також знати перелік категорій доходних активів, якими можуть бути представлені страхові резерви згідно з вимогами Закону України «Про страхування», вміти охарактеризувати ці активи.

Третя група доходів страховика — інші доходи (крім доходів від страхової та інвестиційної діяльності). Ці доходи не мають якихось особливостей, пов’язаних із специфікою страхування. Вони такі ж самі, як відповідні доходи інших суб’єктів підприєм¬ницької діяльності. Іншими доходами страховика є, наприклад, доходи від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг), доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду, доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг), доходи від індексації та передачі (продажу, обліку та інших видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів, доходи від врегулювання безнадійної заборгованості, доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, доходи від надання консультаційних послуг, штрафи, пені тощо.

Зазначені доходи, зрозуміло, не відіграють такої значної ролі, як доходи від страхової та інвестиційної діяльності. Однак надходження, наприклад, по реалізованих правах регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, часом можуть бути досить вагомими і становити значні суми. Значними також можуть бути доходи від операцій лізингу (оренди), якщо в структурі активів страхової компанії значне місце посідають активи, здатні приносити такі доходи.

Витрати страхової компанії так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виділяють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів).

Більше 90% загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Такі витрати дуже неоднорідні. За економічним змістом їх можна поділити на три великі групи:

виплати страхових сум і страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям «витрати на ведення справи».

Розглядаючи витрати страховика, важливо засвоїти їх склад, зрозуміти економічний зміст і зв’язок із структурою страхового тарифу (який визначає ціну страхової послуги).