Перестрахування і співстрахування

У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприят¬ливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з’явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку.

Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча законодавча база.

Тому студентам доцільно звернутися до основних нормативних актів, якими страхові компанії керуються при проведенні співстрахування та перестрахування в Україні.

Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про страхування» страховик, який укладає договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від перестрахування, страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі своєї частки.

Виявити інші особливості та відмінності співстрахування й перестрахування студентам допоможе відповідна література (див. перелік літератури в кінці методичних порад).

З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні перестрахування не регулюється фіксованими положеннями, умовами, спеціально встановленими законом правилами. На формування перестрахувального права впливають методи і практика діяльності, які ґрунтуються на певних принципах. Студентам необхідно дослідити сутність і зміст принципів, якими керуються при проведенні перестрахувальних операцій.

Після опрацювання цих принципів доцільно перейти до роз-

гляду вітчизняного ринку перестрахування: визначити тенденції його розвитку, суб’єктів перестрахування (перестраховик, цедент, брокер), взаємовідносини між ними.

Особливості перестрахувальної діяльності потребують використання специфічного понятійного апарату у цій сфері.

Студенти мають акцентувати увагу на таких важливих поняттях у перестрахуванні, як: цесія і ретроцесія; активне і пасивне перестрахування; ліміт перестрахувального покриття; місткість перестраховувального договору; бордеро передач; сліп; комісійна винагорода; види комісій; тант’єма тощо.

Доцільно більш детально розглянути таке ключове поняття в перестрахуванні, як «власне утримання цедента» (визначення част¬ки ризику, яку він залишає за собою).

Передавати в перестрахування досить велику частку ризику не вигідно, оскільки страховик при цьому втрачає відповідну частку зібраної ним премії, яку страхова компанія могла б залишати за собою за умови оптимального визначення розміру власного утримання. Якщо ж розмір власного утримання страховика буде надто високим, то це впливатиме на його фінансову стійкість. Існує багато теорій і практичних рекомендацій щодо встановлення ліміту власного утримання. Але вони мають загальний характер і не враховують специфічних умов діяльності конкретних компаній.

Іноді страховики перестраховують ризик, встановлюючи нульове власне утримання (фронтування). Студентам доцільно визначити, з якою метою страхові компанії вдаються до таких заходів.

Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути методи і форми перестраховувального захисту.

Існує два методи передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний. Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки. На практиці використовується також метод, який базується на поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого покриття.