Державне регулювання страхової діяльності

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єк¬том державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування.

Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов’язані із зростанням ризику в умовах складних господарських зв’язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового стану страховика, його платоспроможності у зв’язку з обсягами укладених договорів страхування. Невиконання страховиком своїх зобов’язань породжує претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання страхової діяльності — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Правові відносини в галузі страхування поділяються на такі групи:

правовідносини, пов’язані з формуванням і використанням страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові зобов’язання страховика за укладеними договорами страхування;

правовідносини, які виникають з приводу організації страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями, міністерствами та відомствами, з банками, органами державного управління тощо.

З огляду на зазначене, студенти мають визначити мету, необхідність, зміст і значення державного регулювання страхової діяльності.

Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у процес реформування. Отже, об’єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтрим¬ки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам страховиків. Студент має зосередити увагу на аналізі механізмів державного регулювання та заохочування страхової діяльності у різних країнах світу.

Виходячи з об’єктивної потреби державного регулювання страхування в Україні, при вивченні цієї теми необхідно визначити напрями концепції формування страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взаємовідносини між страховиками, страхувальниками, посередниками, фінансовими інституціями, державними органами.

Для впровадження реальних важелів регулювання страхового ринку в Україні створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Укрстрахнагляд має центральний апарат, місцеві органи. Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують певні функції.

Основні функції Укрстрахнагляду: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обґрунтованістю страхових тарифів і платоспроможністю страховиків; визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних контактів у галузі страхування.

Як орган державного регулювання страхового ринку Укрстрахнагляд має узагальнювати практику законодавства України та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних і правових відносинах щодо діяльності усіх суб’єктів страхового ринку.

Необхідно приділити особливу увагу головному законодавчому акту з питань страхування — Закону України «Про страхування», його структурі та основним положенням. Документ має п’ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення).