Юридичні основи страхових відносин в Україні

ПЛАН

1. Визначення змісту страхування в законодавстві україни.

2. Законодавче регламентування договорів страхування.

3. Права і обов'язки сторін у страхуванні.

1. Визначення змісту страхування в законодавстві України.

У кожній країні права і обов'язки сторін, що беруть участь в страхуванні, регулюються відповідними законо¬давчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. "Про страхування". Цей Декрет спрямо¬ваний на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, ус¬танов, організацій та громадян. Зазначимо, що дія цього Декрету не поширюється на державне соціальне страху¬вання.

Згідно названого Декрету, страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко¬вою відповідальністю, у відповідності з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю можуть юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частина коштів іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20 відсотків. Предметом діяль¬ності страховика може бути страхування, перестрахуван¬ня і фінансова діяльність, визначена Декретом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик може займатись лише у випадках, передбачених законодав¬ством України.

Згідно з Декретом, страхувальниками визнаються юри¬дичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із стра¬ховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Страху¬вальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).

При укладанні договорів страхування страхувальники мають право призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкоду¬вання), а також замінювати їх до настання страхового випадку. В Декреті страховий випадок визначається як подія» передбачена договором страхування або законодавством, що відбулась, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахо¬ваній або іншій третій особі. Під страховим ризиком розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування, і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

2. Законодавче регламентування договорів страхування.

У Декреті "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобо¬в'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у ме¬жах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укла¬дено договір страхування (подати допомогу, виконати послуги, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачу¬вати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страху¬ванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовле¬но договором страхування або умовами обов'язкового страхування.