Державне регулювання страхової діяльності в Україні. 2. Характеристика функцій страхових посередників

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування — територія (кон¬кретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рів¬ня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укла¬дання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Іно¬ді обов'язки субагентів можуть обмежуватися лише репрезента¬тивними функціями. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть ста¬новити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів невеликого населеного пункту. Субагенти залучають та¬кож глядачів на концерти чи спортивні змагання, які організовують із рекламною метою страхові компанії. Проте такі працівни¬ки не мають прямих відносин зі страховою компанією.

Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентств є їх гнучкість та мобільність.

Страхові агенти всіх типів реалізують готовий страховий про¬дукт. Отже, вони не мають впливу на його якість і не можуть бу¬ти об'єктивними щодо оцінки останньої.

Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної винагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, виражається у відсотках від страхової пре¬мії, сплаченої страхувальником за конкретним договором стра¬хування.Регулювання посередницької діяльності агентів у багатьох країнах здійснюють контрольно-ревізійні служби страхових ком¬паній. Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке затверджене постановою Кабіне¬ту Міністрів України від 18 грудня 1996 року за № 1523, ненале¬жний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

Страхові брокери. Страхові брокери, як і страхові агенти, поділяються на кілька типів. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи у вигляді брокерської контори з найманим персоналом. Великі корпорації можуть мати свого так званого «кептивного брокера».

Найвідоміші в усьому світі брокери, акредитовані розміщува¬ти страхові ризики в Ллойді, — це так звані брокери Ллойда. Процедура розміщення ризиків у Ллойді не є унікальною, але вона найстаріша. У загальних рисах її можна уявити за такою схемою. Брокер готує сліп, який являє собою кілька аркушів па¬перу формату А4. На цьому сліпі він розміщує всю необхідну ін¬формацію щодо конкретного страхування під такими рубриками:

•найменування Страхувальника/Перестрахувальника;

•предмет (інтерес) страхування/перестрахування;

•тип (наприклад, факультативне перестрахування);

•клас (страхові ризики);

•ліміт відповідальності (страхова сума/франшиза);

•дата та період;

•премія (ставка або сума);

•загальні умови та винятки;

•спеціальні умови (гарантії");

•брокераж;

•андеррайтингова інформація.