Законодавча база державного регулювання страхової діяльності у сфері соціального страхування

ПЛАН

Вступ

1. Визначення змісту страхування в законодавстві України

2. Державно-правові засади організації соціального страхування в Україні

3. Державний нагляд за соціальною страховою діяльністю

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити життя людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми та¬кого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з держав¬ним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціа¬ції різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потре¬бує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття, пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування систе¬ми соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв'язання необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.

У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рів¬ня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концеп¬ції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності вироб¬ництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови під¬тримання і створення додаткової зайнятості.

1. Визначення змісту страхування в законодавстві України

У кожній країні права і обов'язки сторін, що беруть участь в страхуванні, регулюються відповідними законо¬давчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. "Про страхування". Цей Декрет спрямо¬ваний на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, ус¬танов, організацій та громадян. Зазначимо, що дія цього Декрету не поширюється на державне соціальне страху¬вання.

Згідно названого Декрету, страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко¬вою відповідальністю, у відповідності з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю можуть юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частина коштів іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20 відсотків. Предметом діяль¬ності страховика може бути страхування, перестрахуван¬ня і фінансова діяльність, визначена Декретом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик може займатись лише у випадках, передбачених законодав¬ством України.

Згідно з Декретом, страхувальниками визнаються юри¬дичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із стра¬ховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Страху¬вальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).