Страхування в Україні

Страхування відповідальності поділяється на два основні види: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування інших видів відповідальності.

Помітне місце в інфраструктурі страхового ринку посідає перестрахування, тобто, страхування страховиком ризику виконання своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика. З розвитком ринку страхових послуг можлива спеціалізація діяльності страхових компаній і поділ їх на дві категорії:

-компанії, що займаються страхуванням життя (особисте страхування)

-компанії, що спеціалізуються на страхуванні ризиків (майнове страхування, страхування відповідальності і перестрахування).

По методу проведення страхування поділяється на добровільне і обов’язкове.

Загально прийнятою є класифікація обов’язкового страхування за трьома основними ознаками:

-за правом вибору страховика

1.обов’язкове страхування в будь-якій, за вибором страхувальника страхової організації, яка має ліцензію на проведення даних операцій.

2.обов’язкове страхування у певній (визначеній законодавством) страховій організації

-За правовою формою обов’язкового страхування, що виникає в силу закону і страхування на підставі договору, укладення якого є для всіх, обох сторін обов’язковим

-Відносно повноти обов’язкового страхування: у повній вартості або частково.

Окремі види обов’язкового страхування встановлюються Постановами Кабінету Міністрів України та Указами президента України.Після здобуття незалежності в Україні проводяться заходи по формуванню системи страхування. За постановою Кабінету Міністрів на базі Держстраху України створена державна страхова, комерційна організація, перетворена через деякий час в акціонерне товариство відкритого типу (ВАТ) – національну страхову компанію „ОРАНТА”(на сьогоднішній день ЗАТ СК „Оранта”). Процес демонополізації страхової справи в Україні, прийняття Декрету Кабінету Міністрів „Про страхування” призвели до створення понад 300 страхових компаній, розширення ринку страхових послуг.

Функції контролю і нагляду у сфері ринку страхових послуг покладено на кабінет у справах нагляду за страховою діяльністю. Державний нагляд здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників з метою ефективного розвитку страхових послуг.

Надання цих послуг здійснюється страховиком. Ними визначаються юридичні особи, які отримали державну ліцензію на ведення страхової діяльності. Відносини між страховиками і страхувальниками здійснюються безпосередньо через представництво страхових брокерів. В основу законодавчої бази страхової діяльності в нашій державі покладено Декрет Кабінету Міністрів України „Про страхування” від 10.05.1993 р. № 47-93. Згідно з цим прийнята інструкція про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за її дотриманням.

Ліцензії видаються юридичним особам, які створені у формі різних товариств, мінімальний розмір статутного фонду повинно встановлюватися в сумі еквівалентній 5 тис. Доларів США за курсом НБУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.93р. відповідно до Декрету „Про страхування” створено Комітет в справах нагляду за страховою діяльністю.

3.Перед страховою галуззю України за останні два роки, на жаль, постав ряд проблем. Становлення постсоціалістичного cтрахового бізнесу відбулося на руїнах Держстраху і Індержстраху. Діяльність новостворених комерційних, незалежних, тобто недержавних страхових компаній, була здебільшого ефективною, хоча кількість страховиків постійно мінялася із зростанням статутного фонду, який спочатку становив (5 тис., а потім 100 тис. євро.