Правова характеристика обов’язкового і добровільного страхування
Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обо¬в'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність від¬шкодування матеріального збитку або надання грошо¬вої допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогоспо¬дарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних за¬собів, воєнних ризиків та інші види страхування.
Для обов'язкової форми страхування властиві де¬кілька принципів.
По-перше, воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страху¬вання певні об'єкти, а страхувальники — вносити встанов¬лені страхові платежі. В законодавстві встановлюється: сукупність об'єктів, що підлягають обов'язковому страху¬ванню; порядок визначення величини тарифних ставок або середніх їх розмірів з наданням права регіональної їх диференціації; періодичність внесення страхових внес¬ків; обсяг страхової відповідальності; рівень страхового забезпечення. Зазначаються також основні права і обов'язки сторін щодо дотримання умов договору страху¬вання.
По-друге, для обов'язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об'єктів, які законодавст¬вом віднесені до неї. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об'єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та своєчасність їх виплати.
По-третє, принципом обов'язкової форми страхуван¬ня є розповсюдженість її на об'єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В його обов'язки не входить повідомляти страховий орган про появу в госпо¬дарстві нового об'єкта, що підлягає обов'язковому стра¬хуванню. Коли буде проводитись щорічна чергова реєстрація, цей об'єкт буде врахований, а страхувальник буде ознайомлений з величиною страхових внесків і строками їх внесення.
По-четверте, обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і ви¬плату страхових платежів в повному обсязі. Коли ж страхувальник з якихось причин порушить ці вимоги, стра¬хові платежі стягуються за. рішенням суду. Можливий і випадок пошкодження чи загибелі застрахованих об'єк¬тів, ще не оплачених останнім черговим платежем. В такому разі страхове відшкодування підлягає виплаті з вирахуванням заборгованості по платежах. Порушення строків виплати страхових платежів зумовлює нарахуван¬ня на них пені.
По-п'яте, обов'язкове страхування не обмежене в часі і діє на протязі періоду, поки страхувальник ко¬ристується застрахованим майном. Виключенням є ветхі об'єкти та ті, господаря яких не встановлено. Вони не підлягають страхуванню. Якщо ж застраховане майно переходить до іншого господаря, то дія договору страху¬вання не припиняється і втрачає силу лише в зв'язку з загибеллю майна.
По-шосте, в разі застосування обов'язкового страху¬вання встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках до страхової оцінки або в повній грошовій сумі на об'єкт.
Зазначимо, що деяким видам особистого страхування також властиві принципи обов'язкового, наприклад, суцільне охоплення, автоматизм, застосування норм страхового забезпечення. Але зазначені принципи діють суворо обумовлений строк і повністю зумовлені випла¬тою страхового внеску, наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів.
На відміну від обов'язкового, добровільне страхуван¬ня спирається на волевиявлення страхувальника. Форма добровільного страхування реалізується через девні прин¬ципи.
По-перше, в ній застосовуються як законодавчі нор¬ми, так і добровільні засади. В законодавчому порядку встановлюються об'єкти страхування, що підлягають добровільній формі, та його найбільш загальні умови. Конкретні ж особливості щодо аюсту та специфіки під¬писання й виконання страхових договорів розробляють¬ся страховою організацією.
По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише страхувальників, бо страховик неправо¬мірний відмовити в страхуванні об'єктів, якщо немає порушення законодавства.