ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ПРИНЦИПИ

По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише страхувальників, бо страховик неправо¬мірний відмовити в страхуванні об'єктів, якщо немає порушення законодавства.

По-третє, для добровільного страхування властиве неповне охоплення об'єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти договори страхування.По-четверте, на відміну від обов'язкового, добро¬вільне страхування завжди діє в межах певного періоду, зумовленого договором. Саме в ньому чітко фіксується початок прав і обов'язків сторін та дата їх припинення. Це має виключне значення, тому що страхове відшкоду¬вання (страхова сума) виплачується лише тоді, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Звичайно, можна забезпечити і безперервність доб¬ровільного страхування шляхом підписання договору на новий строк.

По-п'яте, права і обов'язки сторін в добровільному страхуванні виникають лише у випадку обов'язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, зразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок по довгостроковому добровільному страхуванню не виплачується, то дія договору припиняється.

По-шосте, обсяг страхового забезпечення по добро¬вільній формі страхування встановлюється самим стра¬хувальником. Якщо має місце страхування матеріальних об'єктів, то страхувальник може визначити величину страхової суми до верхньої межі — страхової оцінки майна. Розмір страхової суми по договору довгостроко¬вого страхування визначається за домовленістю парт¬нерів.

У кожній країні права і обов'язки сторін, що беруть участь в страхуванні, регулюються відповідними законо¬давчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. "Про страхування". Цей Декрет спрямо¬ваний на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, ус¬танов, організацій та громадян. Зазначимо, що дія цього Декрету не поширюється на державне соціальне страху¬вання.

Згідно названого Декрету, страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко¬вою відповідальністю, у відповідності з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю можуть юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частина коштів іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20 відсотків. Предметом діяль¬ності страховика може бути страхування, перестрахуван¬ня і фінансова діяльність, визначена Декретом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик може займатись лише у випадках, передбачених законодав¬ством України.

Згідно з Декретом, страхувальниками визнаються юри¬дичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із стра¬ховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Страху¬вальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).

При укладанні договорів страхування страхувальники мають право призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкоду¬вання), а також замінювати їх до настання страхового випадку. В Декреті страховий випадок визначається як подія» передбачена договором страхування або законодавством, що відбулась, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахо¬ваній або іншій третій особі. Під страховим ризиком розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування, і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

2. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ

У Декреті "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобо¬в'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у ме¬жах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укла¬дено договір страхування (подати допомогу, виконати послуги, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачу¬вати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.