Причини поразки та уроки української революції 1917-1920 рр
29 квітня у Києві відбувся хліборобський з'їзд, організований з ініціативи "Союзу земельних власників", на якому генерала Павла Скоропадського було проголошено гетьманом України. У ніч з 29 на 30 квітня його прибічники захопили усі державні інституції й найважливіші об'єкти. Місце УНР заступила Українська гетьмансь¬ка держава.
До досягнень українського революції цього періоду можна віднести У складі гетьманського уряду, затвердженого на початку трав¬ня, були міністри внутрішніх справ, фінансів, торгівлі й промисло¬вості, земельних справ, судових справ, закордонних справ, військо¬вий міністр, генеральний контролер. Водночас з'являються й нові інституції — міністерство народного здоров'я і міністерство споді¬вань, яке займалося релігійними проблемами.
Паралельно вдосконалювалась внутрішня структура самих мі¬ністерств, які, в основному, поділялися на департаменти.
Слід звернути увагу на розвиток в період гетьманства інституту державної служби. До речі, після перевороту було звільнено лише призначених Центральною Радою міністрів та їх заступників. Решта чиновників лишалася на своїх посадах. Всі, хто перебували на державній службі або планували поступити на неї, мали принести "урочисту обітницю" на вірність Українській державі.
На відміну від системи центральних органів Української дер¬жави формування місцевої влади відбувалося в складних умовах. Найперше, слід зазначити, що "Закони про тимчасовий державний устрій України" практично не торкалися цих проблем. За своїм статусом губернські старости майже повністю відпо¬відали російським губернаторам, та й взагалі вся система місцевої влади поступово наближалась до колишньої російської моделі.Гетьманська адміністрація активно діяла у напрямі формуван¬ня "свого" самоврядування, оскільки добре усвідомлювала руйнівні наслідки дальшого протистояння. Ці зміни звелися до того, що відповідно до нового закону про вибори до земств (за часів гетьма¬нщини було поновлено колишні назви) від 5 вересня 1918 p. вводилася куріальна система — дві курії залежно від суми земського податку — та інші обмеження. Роз'яснюючи новий закон, міністр внутрішніх справ Кістяковський заявив: "Наша куріальна система приведе до того, що земське життя буде направляти середня курія — хлібороби, елемент досить культурний і виключно національ¬ний". Ідея народної міліції, ілюзорність якої усвідомила вже Центральна Рада, за гетьманства остаточно посту¬пилася місцем програмі формування регулярних, професійно підго¬товлених збройних сил. І незважаючи на те що німецьке команду¬вання до цих планів поставилось без ентузіазму, гетьманська адмі¬ністрація зробила важливі кроки в напрямі організації майбутньої української армії.
Крім воєнного міністерства, в якому діяли головне артилерій¬ське, головне інтендантське і головне інженерне управління, було створено Генеральний штаб.
Законодавча діяльність гетьманської адміністрації розпочалася з того, до чого Центральна Рада підійшла лише в останні тижні свого існування — з визначення правових основ самого процесу законотворчості. Так, вже в "Законах про тимчасовий державний устрій України" в загальних рисах було окреслено його принципові засади, причому одразу ж декларувалося, що "Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі".
Не можна також ставити під сумнів безперечні успіхи гетьманської адміністрації в галузі законодавчого забезпечення культури й освіти.
За місяць до падіння гетьманства Скоропадський в своїй черговій "Грамоті до Українського народу" від 22 жовтня 1918 p. встиг зробити певні підсумки законодавчої діяльності Української держави: "В області внутрішнього життя Наше правительство вида¬ло ряд законів, котрі кладуть міцну основу для майбутньої держав¬ності України. Було видано закони про громадянство, про встано¬влення Державного Сенату, про заведення двох українських уніве¬рситетів, вироблено законопроект про встановлення Української Академії Наук і Мистецтв; видано було закони, що кладуть міцну основу створенню своєї армії й флоту, поліпшено становище всіх працівників судового відомства, народних учителів і духівництва; видано закон про порядок виборів в земські і міські установи, заведено державний земельний банк і за цей час видано більше 400 інших законодавчих актів, метою котрих являлось упорядкування політичного й економічного життя України. Наслідки всіх заходів незабаром виявились у загальному підвищенні економічного і ку¬льтурного добробуту краю, що являється головною запорукою три¬валості самої держави ".
Після зречення гетьмана Дире¬кторія, утворена у листопаді, фактично прийшла до влади. 18 грудня 1918 p. Директорія Української Народної Республіки урочисто вступила до Києва. 26 грудня був створений перший уряд Директорії на чолі з В. Чеховським.