Агресія більшовицького Раднаркому проти Української Народної Республіки

Агресія більшовицького Раднаркому проти Української Народної Республіки

Початок Українсько-Більшовицької війни.

Одразу ж після проголошення УНР більшовики розробили план усунення ЦР з державно-політичного життя. Задля цього 17 грудня 1917 р. вони скликали Всеукраїнський з'їзд Рад. Однак більшість із 2000 делегатів підтримала Центральну Раду. Керівництво з'їздом взяла на себе есери, обравши його головою Михайла Грушевського. Тоді члени РСДРП на чолі з Володимиром Затонським (124 особи від 49 рад) переїхали до Харкова, об'єднались ЇЇЇ з'їзду Рад Донецького та Криворізького басейнів і провели 24-25 грудня з'їзд Рад України. Безумовно, цей непредставницький з'їзд (близько 200 осіб) був нелегітимним. Все ж він проголосив Украйну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (офіційна назва - Українська Народна Республіка) як федеративну частину Російської Республіки. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) 17 грудня сформував Народний секретаріат на чолі з Миколою Скрипником (1872-1933).

2. Ультиматум Леніна.

Того ж дня Петроградська Рада народних комісарів надіслала Центральній Раді ультиматум, в якому більшовики, послуговуючись демагогічними гаслами про право нації на самовизначення, насправді позбавляли український народ права самостійно вирішувати свою долю, не визнавали ЦР „за представницю працюючих мас української республіки”. Безцеремонно втручаючись у внутрішні справи України керівники Рад наркому вимагали від ЦР капітулювати перед більшовицькими агресорами - пропустити російські війська на Південний фронт та припинити роззброєння Червоної армії. Радіотелеграма закінчувалась ультиматумом: у разі неприйняття цих вимог Раднарком вважатиме ЦР в „стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні”.

20 грудня 1917 р. з'їзд Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів України відкинув умови ультиматуму. Отоді Раднарком вирішив силою зброї встановити „революційний лад” в Україні. Проти УНР було кинуто 30 тис. Армію. Наприкінці грудня більшовики зайняли Харків, Полтаву, Чернігів. В українсько-більшовицькому двобої сили були нерівні, тому політичний провід УНР намагався укласти договір із державами Троїстого союзу. Англія та Франція ще наприкінці 1917 р. авансом визнали автономну УНР, направивши до Києва своїх представників.

Четвертий Універсал ЦР.

Водночас політичний провід прагнув остаточно констатувати державну незалежність України. 22 січня 1918 р. ЦР прийняв 4 Універсал, в якому було стверджено:

„Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежно, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в злагоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу - селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради народних міністрів”.

Універсал доручав урядові завершити переговори з Центральними державами і укласти з ними мир; після укладання мирного договору демобілізувати армію і створити міліцію; навесні роздати без викупу всю землю селянам, а також взяти під суворий контроль банки. Універсал став поворотнім пунктом української революції, бо нарешті українці рішуче заявили, що метою їхніх визвольних змагань є суверенна держава, яка заступає інтереси українського народу.

Паралельно з 4 Універсалом Мала Рада обговорювала й 24 січня ухвалити „Закон про національно-персональну автономію”, в якому підтверджувалось право національних меншин на самостійне влаштування свого національного життя в Україні.

Трагедія та героїзм під Крутами.

Проголошення самостійної УНР ще більше активізувало дії більшовиків, які розгорнули широку підривну діяльність. Під впливом більшості агітації українські полки імені Сагайдачного, Дорошенка, Богдана Хмельницького, Шевченка, Грушевського залишились у казармах, голосивши нейтралітет. Стрілецька рада вирішила не втручатись у події. Але 29 січня 1918 р. за вказівкою ЦР курінь Січових стрільців взяв участь у придушені цього антиукраїнського виступу. Уранці 4 лютого, коли до „Арсеналу” підійшли полки вільного козацтва і Гордіївський, вдалося наблизитися до заводу.