Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)
Формальна передача влади від австрійського намісника відбу¬лася 1 листопада 1918 p.Того ж дня, подолавши розгубленість, поляки почали готувати повстання проти української влади. Вже на початку з'ясувалося, що українці не були до неї підготовлені. Вчинити переворот - це одна річ, а утримати владу - зовсім інша. Отже, боротьба за Львів перетворилася на справжню війну між Галичиною і Польщею.
Вищі органи влади і управління ЗУНР. З проголошенням ЗУНР вищу владу захопила Українська Національна Рада. Саме з цього виходив Основний тимчасовий закон, прийнятий 13 листопада 1918 р. на сесії Української Національної Ради. В ньому, зокрема, гово¬рилось: І) держава, проголошена Українською Національною Ра¬дою 19 жовтня 1918 p., має назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять всі українські етнографічні території, що знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) її сувереном є увесь народ, що обирає своїх представників до Установчих зборів ЗУНР, а Українська Націона¬льна Рада і державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.
Прийнявши такий закон, Українська Національна Рада взяла на себе компетенцію парламенту. З часом сталися зміни в струк¬турі та персональному складі Української Національної Ради. Так, 15 листопада на її засіданні було прийнято закон про доповнення її складу делегатами з повітів та великих міст краю, тобто вирішено зробити її більш представницьким органом.
4 січня 1919 p. Українська Національна Рада прийняла кілька законів, присвячених удосконаленню її власної структури. Одним з них вирішено утворити Президію у складі президента (голови) - їм був обраний Є.Петрушевич - і чотирьох його заступників. Прези¬дент скликав засідання Української Національної Ради і головував на них.
На цьому засіданні Українська Національна Рада утворила ще один важливий орган - Відділ Української Національної Ради. Він складався з президента (голови Ради) і дев'яти членів та виконував функції колегіального глави держави. До компетенції Відділу відно¬силось: призначення членів уряду; оголошення амністії; затверд¬ження і публікування законів.
У березні 1919 p. Рада прийняла закон про скликання Сейму ЗУНР, а у квітні - виборчий закон. Однопалатний Сейм скликався президентом.
З обранням Сейму Українська Національна Рада мала припи¬нити свою діяльність.
Право голосу надавалось громадянам ЗУНР з 21 року, а право бути обраним - з 25 років. Позбавлялися виборчого права душев¬нохворі та засуджені судом за вчинення злочину.
Сейм складався з 226 послів. Згідно з національним складом населення краю належало обрати 160 українців, 33 поляка, 27 євреїв, 6 німців, Відповідно до цього утворювалися виборчі округи. Обраний таким чином Сейм мав бути скликаний у червні 1919 p. Проте розвиток воєнних подій перешкодив як його скликанню, так і проведенню самих виборів.
9 листопада 1918 p. було створено перший уряд ЗУНР - Державний Секретаріат у складі: К.Левицький - прем'єр; Л.Цеге-льський - внутрішні справи; В.Панейко - закордонні справи;
С.Голубович - судові справи; О.Барвінський - освіта та віроспо¬відання; Д.Вітовський - військові справи; С.Баран - земельні справи; А.Чернецький - праця; І.Коровець - здоров'я; І.Мирон - шляхи; С.Федак - харчові справи; Я.Литвинович - торгівля і промисли; О.Пісецький - пошта і телеграф; І.Макух - громадські роботи.
Одним з основних завдань діяльності уряду ЗУНР було об'єд¬нання Західноукраїнської Народної Республіки зі Східною Украї¬ною. 10 листопада було схвалено резолюцію про те, що Державний Секретаріат має вжити заходів щодо об'єднання усіх українських земель в одній державі. Проте боротьба з Польщею продовжувала¬ся, але була не під силу галицьким військам, які залишили Львів. 5 листопада 1918 р. до Києва було направлено делегацію, яка мала просити гетьмана подати військову допомогу, а саме - направити під Львів корпус січових стрільців під командуванням полковника Є.Коновальця. Гетьман погодився на це.
Український національний союз, що готував повстання проти гетьмана, довідавшись про його плани надіслати до Галичини січових стрільців, усіма засобами впливав на них, щоб вони залишились на місці, бо це була єдина надійна військова частина, на яку могли покластися повстанці.