Правда про проголошення російськими більшовиками радянської влади в Харкові (грудень 1917 р.)

Після того як більшовики захопили владу в Росії, постало питання, хто ж правитиме на Україні. Не маючи достатньо сил, щоб розбити і Центральну Раду, й прибічників Тимчасового уряду в Києві, які згуртувалися навколо штабу армії, більшовики вирішують на деякий час утримувати добрі стосунки з українцями, намагаючись

-3-

водночас покінчити зі штабом армії. 10 листопада в Києві вибухнули бої майже 6-ти-сячних сил більшовиків із штабом армії, в розпорядженні якого було до 10 тис. чоловік.У вирішальний момент Центральна Рада наказала 8 тис. своїх бійців прийти на допомогу більшовикам, змусивши штаб армії до евакуації з Києва. Але більшовики оторопіли від здивування, коли Центральна Рада оголосила, що бере на себе верховну владу в усіх дев'яти губерніях, де українці становлять більшість. Формально це підтверджував її Третій універсал від 22 листопада, що проголошував установлення автономної Української Республіки. Все ще не наважуючись остаточно розірвати зв'язки з Росією, Центральна Рада заявила про одну і своїх цілей - створення в колишній Російській імперії федерації вільних і рівноправних народів.

Сподіваючись, що Центральна Рада стане стабілізуючим чинником в анархії, що поширювалася, владу українського уряду визнали українські та неукраїнські партії, більшість Рад і навіть більшовики (хоч для останніх це був крок вимушений і тимчасовий).

Проте незабаром стало очевидним, що конфлікт між Центральною Радою та більшовиками був невідворотним. Якщо Центральна Рада критикувала Леніна за насильство при захопленні влади в Петрограді, то Ленін скаржився на те, що українці пропускають козацькі війська через свою територію, дозволяючи їм зосередитися на півдні, де формувався російський антибільшовицький рух. Тим часом на Україні більшовики зазнали кількох політичних невдач. У грудневих виборах до Всеросійських

-4-

Установчих Зборів, пізніше розігнаних більшовиками, українські партії отримали понад 70% голосів, тоді як більшовики - лише 10%.

Ще відчутнішою була їхня невдача на Всеукраїнському з'їзді Рад, який-вони самі скликали 17 грудня в Києві й який сподівалися поставити під свій цілковитий контроль. Але українські партії закликали на з'їзд своїх прибічників із села, переваживши близько сотні більшовицьких делегатів двома з лишком тисячами своїх. Розлючені члени невеликої більшовицької фракції покинули з'їзд, переїхали до Харкова, кваліфікували Центральну Раду як «ворога народу» й проголосили створення Радянської Української Республіки.

У своїй відозві з'їзд обвинувачував Центральну Раду в антинародній і дрібнобуржуазній політиці, шовінізмі і націоналізмі. Цим покладено початок більшовицькому українському урядові, який проголосив обрання Центрального Виконавчого комітету Рад, як найвищої влади в Україні

Так постали в Україні два осередки: Генеральний Секретаріат з Центральною Радою у Києві та Центральний Виконавчий Комітет Рад у Харкові.

Більшовицький уряд розпочав негайну збройну боротьбу проти Української Центральної Ради. В цій боротьбі українське село залишилось нейтральним: селяни очікували хто переможе.

Більшовики спиралися на червону гвардію, що прийшла з Петрограду та Москви. Значну допомогу давали зкумунізовані латинські війська. Командувачем цих військ був В.Антонов-Овсієнко.

-5-

Трагедія України була в тому, що ніде більшовизм не знаходив спротиву. Між ідеологіями Центральної Ради та більшовиками було мало різниці і тому Центральна Рада немогла вести з ними боротьби, немала зброї проти них у головних питаннях села, а саме - в справах ліквідації поміщицьких земель.

-6-